Еміль Адольф фон Берінг

Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (15 березня 1854(1854-03-15) , Лавіце, Kreis Rosenberg in Westpreußen^d, Західна Пруссія  — 31 березня 1917(1917-03-31) , Марбург, Гессен-Нассау ) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1901 рік.

Еміль Адольф фон Берінг
нім. Emil Adolf von Behring
Еміль Адольф фон Берінг Еміль Адольф фон Берінг
Ім'я при народженні	угор. Emil Adolf Behring[1]
Народився	15 березня 1854(1854-03-15) Гансдорф
Помер	31 березня 1917(1917-03-31) (63 роки) Марбург ·пневмонія
Поховання	Behring-Mausoleumd[2]
Країна	Німецька імперія  Прусське королівство
Національність	німець
Діяльність	імунолог, лікар, письменник-документаліст, викладач університету, фізіолог, бактеріолог
Alma mater	HU Berlin
Галузь	фізіолог, імунолог
Заклад	Марбурзький університет Університет Мартіна Лютера Шаріте
Науковий ступінь	PhD
Науковий керівник	Роберт Кох і Кітасато Сібасабуро
Відомі учні	Йоганес Фібіґер
Членство	Академія корисних наук в Ерфуртіd Американська академія мистецтв і наук Pépinière-Corpsd Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd Germania Marburgd
У шлюбі з	Else von Behringd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901) Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів Офіцер ордена Почесного легіону Орден Грифона (Мекленбург)
Еміль Адольф фон Берінг у Вікісховищі

Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 року професор університету в Галле та Інституту Терапії у Марбурзі.

Праці

Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правця (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу.

Був автором багатьох наукових праць, між іншим:

• Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
• Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
• Diphterie (1910)
• Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)

Нагороди

• Орден Грифа (1895)
• Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (1896) із зіркою (1916)
• Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901)
• Орден Червоного орла 2-го класу (1912)
• Залізний хрест 2-го класу на білій стрічці для некомбатантів (1915) — за винайдення вакцини від правця, яка врятувала чимало солдатів під час Першої світової війни.
• Офіцер ордена Почесного Легіону (Франція)

Див. також

• 65685 Беринг — астероїд, названий на честь вченого^[3].