Еміль Мацув

Еміль Готтліб Мацув (нім. Emil Gottlieb Mazuw; 21 вересня 1900, Ессен — 11 грудня 1987, Карлсруе) — німецький офіцер, обергрупенфюрер СС і генерал поліції (20 квітня 1942), генерал військ СС (1 липня 1944).

Еміль Мацув
нім. Emil Gottlieb Mazuw
Народився	21 вересня 1900(1900-09-21)  Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	11 грудня 1987(1987-12-11) (87 років)  Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА і СС[1]
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал поліції (квітень 1942),  генерал військ СС (липень 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Нагороди	Золотий партійний знак НСДАП Почесний хрест ветерана війни Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Німецький кінний знак Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

За професією — машиніст-механік. Учасник Першої світової війни, з квітня 1918 по червень 1921 року служив у ВМФ, в тому числі на крейсері «Дрезден». Після демобілізації працював машиністом локомотива. 1 квітня 1928 року вступив в НСДАП (квиток №85 231) і СА, 7 червня 1930 року — в СС (квиток №2556). З 18 листопада 1930 року — командир 63-ї штурму СС (Кобург), з 4 березня по 11 квітня 1932 року — 1-го штурмбана 41-го штандарта СС, з 10 вересня 1932 року — штандарта штандарта. З 20 листопада 1933 року — керівник 28-го (Регенсбург), з 1 вересня 1934 року — 13-го абшніта СС (Штеттін). В квітні 1934 року пройшов вишкіл в 25-му піхотному полку. 1 квітня 1936 року призначений керівником оберабшніта СС «Північ» (з 1940 року — «Остзе»), залишався на цій посаді до кінця війни. У травні 1936 року обраний депутатом Рейхстагу від Померанії. З 28 серпня 1938 року — вищий керівник СС і поліції «Північ» (з 1940 «Остзе») зі штаб-квартирою в Штеттіні. З 1940 року значився офіцером запасу «Лейбштандарту». Учасник Французької кампанії. 9 травня 1945 року заарештований британськими військами. 6 квітня 1948 року засуджений до 8 років ув'язнення. 7 квітня 1951 року за перевищення службових повноважень засуджений до 8.5 років з врахування вже відбутого терміну. 19 грудня 1951 року достроково звільнений.

Звання

• Трупфюрер СС (7 червня 1930)
• Штурмфюрер СС (листопад 1930)
• Штурмгауптфюрер СС (лютий 1932)
• Штурмбанфюрер СС (квітень 1932)
• Штандартенфюрер СС (січень 1933)
• Оберфюрер СС (березень 1934)
• Лейтенант резерву (квітень 1934)
• Бригадефюрер СС (січень 1936)
• Групенфюрер СС (вересень 1936)
• Гауптштурмфюрер резерву військ СС (червень 1940)
• Генерал-лейтенант поліції (квітень 1941)
• Обергрупенфюрер СС і генерал поліції (квітень 1942)
• Генерал військ СС (липень 1944)

Нагороди

• Німецький кінний знак в бронзі
• Золотий партійний знак НСДАП
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Медаль «За вислугу років в СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Залізний хрест 2-го класу — за заслуги під час Французької кампанії.
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Література

• Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.