Еміліо Алонсо

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Алонсо, а друге (материне) прізвище Ларрасабаль.

Еміліо Алонсо Ларрасабаль (ісп. Emilio Alonso Larrazábal, [em'ilio alon's̺o laɾas̻a'bal]; 25 травня 1912, Лас-Аренас, Біскайя, Країна Басків, Іспанія — 29 грудня 1989, Мехіко, Мексика) — іспанський футболіст, нападник. У футбольних колах також відомий як Емілін (ісп. Emilín).

Еміліо Алонсо
Особисті дані
Народження	25 травня 1912(1912-05-25)
	Гечо, Біская, Країна Басків, Іспанія
Смерть	29 грудня 1989(1989-12-29) (77 років)
	Мехіко, Мексика
Зріст	174 см
Громадянство	Іспанія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1929–1933 «Аренас» (Гечо) 44 (13) 1933–1936 «Реал» (Мадрид) 42 (16) 1938–1939 «Депортіво Еускаді» 8 (2) 1939–1940 «Сан-Лоренсо» 1 (0) 1940–1944 «Реал Еспанья»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1936 Іспанія 2 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

На початку футбольної кар'єри захищав кольори команди «Аренас» (Гечо). У Прімері дебютував 30 березня 1930 року, у переможному матчі проти столичного «Атлетіко». У 20 років перейшов до мадридського «Реала». У складі «Королівського клуба» тричі був віце-чемпіоном Іспанії і двічі перемагав у національному кубку. За шість сезонів у Прімері провів 86 ігор, забив 29 голів.

На початку 1936 року провів дві товариські гри у складі національної збірної, проти команд Австрії і Німеччини. Влітку в Іспанії почалася громадянська війна і внутрішні футбольні змагання не проводилися.

Протягом 1937—1939 років захищав кольори збірної Країни Басків, яка проводила турне по країнам Європи та Південної Америки і допомагала коштами постраждалим у громадянській війні. 15 липня баски провели поєдинок у Києві з «динамівцями». Гра завершилася перемогою гостей з рахунком 3:1; хет-триком відзначився Ісідро Лангара, а єдиний м'яч у господарів забив Віктор Шиловський.

Під назвою «Депортіво Еускаді» стала віце-чемпіоном Мексики 1939 року. По завершенні сезону команда припинила існування, а гравці роз'їхалися по мексиканським і аргентинським клубам. Хосе Ірарагоррі, Еміліо Алонсо, Анхель Субієта і Ісідро Лангара обрали «Сан-Лоренсо». Через рік повернувся до Мексики, захищав кольори клубу «Реал Еспанья», основу якого складали іспанські футболісти.

Досягнення

• Володар кубка Іспанії (2): 1934, 1936
• Чемпіон Мексики (1): 1942

Статистика

У клубах:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок
		Л	І	Г	І	Г
1929/30	«Аренас»	Д-1	1	0
1930/31	«Аренас»	Д-1	12	3
1931/32	«Аренас»	Д-1	18	3
1932/33	«Аренас»	Д-1	13	7
1933/34	«Реал» (Мадрид)	Д-1	11	2
1934/35	«Реал» (Мадрид)	Д-1	10	5
1935/36	«Реал» (Мадрид)	Д-1	21	9	1+
Усього в Іспанії		Д-1	86	29
1938/39	«Еускаді»	Д-1	8	2
1939/40	«Сан-Лоренсо»	Д-1	1	0	—	—
1940/41	«Реал Еспанья»	Д-1				1
1941/42	«Реал Еспанья»	Д-1		5
1942/43	«Реал Еспанья»	Д-1		1		1
1943/44	«Реал Еспанья»	Д-1		2
Усього в Мексиці		Д-1

• RSSSF [Архівовано 11 березня 2018 у Wayback Machine.]

У збірній:

№	Дата	Місто	Господарі	Рахунок	Гості	Голи
1	19.01.1936	Мадрид	Іспанія	4:5	Австрія	Лангара (2), Регейро (2) — Цишек, Біндер, Біцан, Ганрайтер (2)
2	23.02.1936	Барселона	Іспанія	1:2	Німеччина	Регейро — Фат[en] (2)

Посилання

• Еміліо Алонсо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль (анг.) . BDFutbol.com. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 24 січня 2018.
• Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 24 січня 2018.