Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Емілі Вотсон
англійська акторка театру та кіно З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Емілі Вотсон (англ. Emily Watson; нар. 14 січня 1967, Лондон) — англійська акторка театру та кіно. Двічі номінантка на премію «Оскар» за головні ролі у драмах «Розсікаючи хвилі» (1996) та «Гіларі і Джекі» (1998).
.jpg)
.svg){kind=link}
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народилась 14 січня 1967 року в Лондоні. Її батько був архітектором, мати — професоркою англійської мови.
Емілі закінчила відділення англійської літератури Бристольського університету й намагалася вступити до Лондонської студії драматичного мистецтва, однак перша спроба була невдалою. Три роки вона працювала офіціанткою та клерком, після чого таки вступила до студії. У 1992 році прийнята у трупу Королівського Шекспірівського театру, де виконувала невеличкі ролі, середи яких найбільш помітною була роль Віоленти у п'єсі Шекспіра «Все добре, що добре закінчується». Перший успіх прийшов вже після виходу з трупи, у 1994 році, коли вона зіграла школярку Мері у п'єсі Ліліан Ґелман[en] «Дитяча година[en]».
У 1996 році дебютувала в кіно роллю Бесс у культовій картині Ларса фон Трієра «Розсікаючи хвилі». За цю роль отримала приз «Фелікс» як найкраща акторка 1996 року, нагороди New York Film Critics Circle Award і London Film Critics Circle Award, а також була номінована на «Оскар» та «Золотий глобус». Потім знялася у фільмах «Боксер» (1996), «Гіларі і Джекі» (1998), «Колиска буде гойдатися» (1999). За роль віолончелістки Жаклін дю Пре у драмі режисера Ананда Такера «Гіларі і Джекі» вчергове номінована на «Оскар» і «Золотий глобус».
Визначною була роль Мері О'Браєн у фантастичному бойовику-антиутопії «Еквілібріум» 2002-го року американського режисера Курта Віммера.
У 2005 році взяла участь в озвучуванні анімаційного фільму Тіма Бертона «Труп нареченої», номінованого на «Оскар». У тому ж році на екрани вийшов трилер «У кожного своя брехня» з Томом Вілкінсоном та Рупертом Евереттом, а за роль у картині «Життя та смерть Пітера Селерса» Вотсон отримала номінацію на премію «Золотий глобус».
У 2006 році Емілі Вотсон знялася в фільмі «Міс Поттер» Кріса Нунана з Рене Зеллвегер та Юеном МакГрегором. Серед інших робіт сімейна драма «Вау-Вау[en]» з Гебріелом Бірном та Мірандою Річардсон, «Пропозиція[en]» з Гаєм Пірсом, Ліамом Нісоном та Джоном Гертом, і «Водяний кінь: легенда глибин».
У 2008 році Вотсон з'явилась на великому екрані в режисерському дебюті прославленого сценариста Чарлі Кауфмана «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Це стрічка про театрального режисера Кейдана Котарда (Філіп Сеймур Гоффман), життя котрого підкорене творчості, розумовим пошукам, жінкам та алкоголю.
Емілі Вотсон є ветераном лондонської театральної сцени. Серед її робіт — «Три сестри», «Дядя Ваня», «Дванадцята ніч, або Як вам завгодно» (дві останні поставлені режисером Семом Мендесом), «Веселі бідняки», «Дитяча година», «Все добре, що добре закінчується», «Приборкання норовливої» та інші.
У 2019 році знялася у британсько-американському мінісеріалі «Чорнобиль», відзначеному багатьма престижними нагородами в різних номінаціях[1]. З 2024 року грає головну роль у науково-фантастичному серіалі «Дюна: Пророцтво».
Двічі виконувала другорядні ролі у драмах бельгійського режисера Тіма Мілантса — «Такі дрібниці» (2024), за яку була нагороджена призом Берлінського кінофестивалю, та «Стів» (2025). У 2025 році також зіграла мати Вільяма Шекспіра, Мері, у драмі «Гамнет».
Remove ads
Особисте життя
У 1995 році одружилася з актором Джеком Вотерсом, із котрим грала у Королівському Шекспірівському театрі. Восени 2005 року народила дочку Джульєт, у 2008 році сина Ділана.
Фільмографія
Remove ads
Нагороди та номінації
Нагороди
- 2012 — премія BAFTA TV — найкраща жіноча роль, за міні-серіал «Попечітель».
- 2015 — почесна нагорода «Доностія» за вклад у кінематограф на кінофестивалі у Сан-Себастьяні[2]..
Номінації
- 1997 — Премія «Оскар» — найкраща жіноча роль, за фільм «Розсікаючи хвилі»
- 1997 — Премія «Золотий глобус» — найкраща жіноча роль у драмі, за фільм «Розсікаючи хвилі»
- 1997 — Премія BAFTA — найкраща жіноча роль, за фільм «Розсікаючи хвилі»
- 1999 — Премія «Оскар» — найкраща жіноча роль, за фільм «Гіларі і Джекі»
- 1999 — Премія «Золотий глобус» — найкраща жіноча роль в драмі, за фільм «Гіларі і Джекі»
- 1999 — Премія BAFTA — найкраща жіноча роль, за фільм «Гіларі і Джекі»
- 1999 — Премія Ґільдії кіноакторів США — найкраща жіноча роль, за фільм «Гіларі і Джекі»
- 2000 — Премія BAFTA — найкраща жіноча роль, за фільм «Прах Анджели»
- 2005 — Премія «Золотий глобус» — найкраща жіноча роль другого плану в міні-серіалі чи телефільмі, за телефільм «Життя та смерть Пітера Селерса»
- 2012 — Премія «Золотий глобус» — найкраща жіноча роль в міні-серіалі чи телефільмі, за міні-серіал «Попечітель»
- 2012 — Премія Ґільдії кіноакторів США — найкраща жіноча роль в телефільмі чи міні-серіалі, за міні-серіал «Попечітель»
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads