Емір Люманов

Емір Люманович Люманов (кримс. Emir Lüman oğlu Lümanov; 1911 — 5 вересня 1941) — офіцер Червоної армії під час Другої світової війни. Після загибелі у бою проти чисельно переважаючих німецьких військ, його висунули на звання Героя Радянського Союзу, що зробило його першим кримським татарином, висунутим на це звання,^[1] але його нагородили лише орденом Леніна.

Емір Люманов
Народився	1911  Фурмановка або Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	1941  Єльня, Смоленська область, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Національність	кримські татари
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	старший лейтенант
Нагороди

Життєпис

Нагородний лист із висуненням Люманова на звання Героя Радянського Союзу

Люманов народився 1911 року в кримськотатарській родині в Актачі (пізніше перейменованому на Фурманівку) і був первістком у родині.^[2] 1932 року він став членом Комуністичної партії, а потім вступив до лав Червоної Армії в 1930 або 1933 році.^[3][a] На момент вторгнення Німеччини в Радянський Союз він був командиром батальйону 586-го стрілецького полку, яким командував Герой Радянського Союзу Іван Нєкрасов з 5-ї гвардійської стрілецької дивізії.^[3]

Восени 1940 року на ревізії 586-го полку, у складі якого був батальйон старшого лейтенанта Люманова, зайняв перше місце в дивізії за всіма видами бойової та політичної підготовки. З початком Великої Вітчизняної війни 586-й стрілецький полк пішов на фронт. 107-а стрілецька дивізія була направлена в Дорогобузький район, Смоленська область, і брала участь у Єльнінській наступальній операції. 20 липня 1941 року батальйон Люманова вперше взяв участь у бою^[4]. Оскільки він розмовляв німецькою, 20 липня 1941 року він вирушив на завдання, де переодягнувся в німецьку військову форму, вдаючи, що він командир німецької армії, який перевіряє підрозділ, але потім захопив військовополонених у роті та тим самим зупинив просування ворога.^[5][6]

Бої за Єльню в серпні 1941 року були надзвичайно напруженими: 11 серпня він отримав наказ очолити свій батальйон, який просувався далі вглиб Єльні, щоб витіснити німецькі війська із західних схилів у цьому районі.^[7] За один день битви його батальйон знищив 200 німців.^[8] Отримавши наказ просуватися далі на схід, вони захопили у німців два танки та чотири протитанкові гармати. До 31 серпня в його батальйоні закінчувалися боєприпаси та продовольство, проте він продовжував вести їх у бій, і на той момент вони відбивалися від чисельно переважаючих сил. За чотири дні їм вдалося вирватися з оточення, але Люманов загинув під час бою 5 вересня 1941 року.^[8][9]

3 березня 1942 року командир полку майор Н. Галат та військком полку старший політрук Чорних представили Еміра Люманова до звання Героя Радянського Союзу. Однак у ході затвердження нагородного листа 18 квітня 1942 року командир 5-ї гвардійської дивізії генерал-майор Миронов і комісар дивізії бригадний комісар Євсєєв винесли висновок — гідний нагородження урядовою нагородою — орденом Леніна^[10]. У разі задоволення подання Емір Люманов міг стати першим кримським татарином - Героєм Радянського Союзу^[11]. Його героїчні вчинки та звитяги його батальйону висвітлювалися багатьма радянськими газетами, серед них «Правда», «Известия» та «Красная Звезда».^[6]

Старшого лейтенанта Еміра Люмана з військовими почестями було поховано на території радгоспу «Миколаївське», Глінківський район, Смоленська область, а в 1952—1955 роках разом з останками інших загиблих солдатів було перепоховано в братській могилі № 1 селища Глинка 2 Єльні.

Уточнення

1. Більшість джерел повідомляють, що він вступив до Червоної армії в 1930 році,^[3] але в його номінації на звання Герой Радянського Союзу вказано, що він пішов на військову службу в 1933 році.