Енн Фаусто-Стерлінг

Енн Фаусто-Стерлінг (уродж. Стерлінг ; народилася 30 липня 1944 року) — американська сексологиня, авторка багатьох творів про соціальне конструювання гендеру, сексуальну (гендерну) ідентичність, гендерні ролі та інтерсексність. Почесна професорка біології та гендерних досліджень Браунського університету імені Ненсі Дьюка Льюїса^[4].

Енн Фаусто-Стерлінг
англ. Anne Fausto-Sterling
Народилася	30 липня 1944(1944-07-30)[1] (81 рік)  Квінз, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Місце проживання	Провіденс
Країна	США
Діяльність	біолог, викладачка університету
Alma mater	Браунський університет
Галузь	біологія
Заклад	Браунський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь[2]
У шлюбі з	Paula Vogeld[3]
Особ. сторінка	annefaustosterling.com
Енн Фаусто-Стерлінг у Вікісховищі

Життєпис

Е. Фаусто-Стерлінг народилася у родині письменників. Її мати, Дороті Стерлінг, була відомою письменницею та істориком^[5]. В 1965 році Е. Фаусто-Стерлінг отримала ступінь бакалавра мистецтв із зоології в Університеті Вісконсіна. В 1970 році захистила дисертацію та отримала ступінь доктора філософії за спеціальністю «біологія розвитку» в Браунському університеті. Після отримання наукового ступеню їй запропонували роботу на посаді професора біології та гендерних досліджень в цьому ж університеті.

У статті 1993 року під назвою «The Five Sexes», Е. Фаусто-Стерлінг описала уявний експеримент, у якому розглянула альтернативну модель гендеру, що містить п'ять статей: чоловічу, жіночу, мерм, ферм і герм^[6]. Пізніше вона сказала, що стаття «передбачалася як провокаційна, але я також писала, залишаючись серйозною»^[7].

Е. Фаусто-Стерлінг написала дві книги для широкого загалу читачів. Перша з цих них, «Myths of Gender: Biological Theories About Women and Men», була вперше опублікована в 1985 році^[8]. Її друга книга, «Sexing the Body: Gender Politics and the Construction of Sexuality», була опублікована в 2000 році^[9][10]. У книзі вона намагалася «переконати читачів у необхідності теорій, які допускають багато людських варіацій і які об'єднують аналітичні можливості біологічного та соціального в систематичний аналіз людського розвитку»^[11].

У 2004 році вона одружилася з Паулою Фогель, американською драматургинею, професоркою Єльського університету, лауреаткою Пулітцерівської премії^[5].

Е. Фаусто-Стерлінг також була членом редакційної колегії журналу Perspectives in Biology and Medicine і консультативної ради феміністського академічного журналу Signs^[12][13]. У 2014 році звільнилася з Браунського університету після 44 років праці там^[14].

Прийняття

Ще у 1985 році Елейн Кендалл, у рецензії після виходу книги «Myths of Gender» у Los Angeles Times, написала, що «її найдраматичніші та найцінніші розділи зосереджені на затяжних освітніх помилках, які діють, щоб утримати жінок від „важких“ наук і від таких прибуткових галузей, як інженерія, замість цього відводячи їх убік на низькооплачувану кар'єру в гуманітарних науках або професії „доглядальниці“»^[15]. У видавництві Publishers Weekly описали книгу "Sexing the Body " Е. Фаусто-Стерлінг як «проникливу», заявивши, що вона «кидає серйозні виклики науковим дослідженням, створенню соціальної політики та майбутньому феміністської та гендерної теорії»^[16].

У 2016 році історик науки Евелін М. Хаммондс назвала Енн Фаусто-Стерлінг однією з найвпливовіших вчених-феміністок свого покоління^[17].

Аргумент сексуального континууму Енн Фаусто-Стерлінг не набув такого ж значення в біологічних науках, як у гендерних дослідженнях^[18]. Французька антропологиня Пріссіль Турей назвала дослідження Енн Фаусто-Стерлінг виключним випадком, результати якого не змогли створити консенсусу чи суперечок серед біологів^[19].

Психолог Сюзанна Кесслер у своїй книзі «Lessons from the Intersexed» (1998) розкритикувала аналіз Е. Фаусто-Стерлінг в статті «The Five Sexes: Why male and female are not enough», оскільки він «все ще надає геніталіям… статус первинного значення та ігнорує той факт, що в повсякденному світі гендерні атрибути визначаються без доступу до огляду статевих органів». Далі С. Кесслер відзначила, що «першість у повсякденному житті має та стать, яка виконується, незалежно від конфігурації тіла під одягом»^[20]. Через два роки у більш пізній статті під назвою «The Five Sexes, Revisited» (2000) Е. Фаусто-Стерлінг погодилася із запереченнями С. Кесслер проти її теорії п'яти статей^[7].

У 2002 році лікар і психолог Леонард Сакс розкритикував теорію сексуального континууму Е. Фаусто-Стерлінг. На його думку, її твердження про те, що близько 1,7 % новонароджених є інтерсексуальними, є хибним, оскільки більшість станів, які вона вважала інтерсексуальними, не є інтерсексуальними з клінічної точки зору^[21]. Філософ науки Девід Н. Стамос у 2011 році стверджував, що теорія Е. Фаусто-Стерлінг про статевий континуум є проблематичною, оскільки стать, на його думку, визначається типом гамет^[22].

Публікації

Книги

• Myths of Gender: Biological Theories About Women and Men (вид. 2nd). New York: Basic Books. 1992. ISBN 0-465-04792-0.
• Sexing the Body: Gender Politics and the Construction of Sexuality. New York: Basic Books. 2000. ISBN 0-465-07714-5.
• Sex/Gender: Biology in a Social World. New York: Routledge. 2012. ISBN 978-0-415-88145-6.

Розділи книги

• Fausto-Sterling, Anne (2014). Nature. У Stimpson, Catherine R.; Herdt, Gilbert (ред.). Critical Terms for the Study of Gender (англ.). University of Chicago Press. с. 294—315. doi:10.13140/2.1.3621.3129. ISBN 978-0-2260-1021-2.