Енцо Шифо

Віченцо «Енцо» Шифо (італ. Vincenzo Scifo, нар. 19 лютого 1966, Ла-Лув'єр) — колишній бельгійський футболіст італійського походження, що грав на позиції півзахисника. Відомий, зокрема, виступами за «Андерлехт», «Осер», «Торіно», «Монако», а також національну збірну Бельгії. Надалі — футбольний тренер.

Енцо Шифо
Особисті дані
Повне ім'я	Віченцо Даніеле Шифо
Народження	19 лютого 1966(1966-02-19) (59 років)
	Ла-Лув'єр,  Бельгія
Зріст	178 см
Вага	73 кг
Громадянство	Бельгія
Позиція	атакувальний півзахисник
Юнацькі клуби
1973–1982 1982–1983	«Лув'єрроз» «Андерлехт»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1983–1987 «Андерлехт» 119 (32) 1987–1988 «Інтернаціонале» 28 (4) 1988–1989 «Бордо» 24 (7) 1989–1991 «Осер» 67 (25) 1991–1993 «Торіно» 62 (16) 1993–1997 «Монако» 91 (20) 1997–2000 «Андерлехт» 75 (14) 2000–2001 «Шарлеруа» 12 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1984–1998  Бельгія 84 (18)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2001–2002 «Шарлеруа» 2004–2006 «Тюбіз» 2007–2009 «Мускрон» 2012–2013 «Монс» 2015–2016 Бельгія (U-21) 2021 «Рояль Ексель Мускрон»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Віченцо Даніеле Шифо народився у 1966 році у Ла-Лув'єрі в італійській родині^[1]. Він самостійно розвинув у собі неабиякий талант, граючи у футбол в юності, за що у місцевих командах його прозвали «Маленьким Пеле». Шифо віддали у футбольну школу місцевого клубу «Лув'єрроз» коли йому було сім років у 1973-му. До молодіжної команди найтитулованішого бельгійського клубу «Андерлехт» Енцо потрапив через 9 років у 1983-му, а вже за рік зіграв свій перший матч за першу команду клубу.^[2]

У 1984 році 18-річний Шифо зіграв свій перщий матч за збірну Бельгії^[3]. У складі збірної він грав на Чемпіонатах світу 1986, 1990, 1994 та 1998, на яких зіграв загалом 16 матчів. Всього за національну команду Шифо забив 18 голів у 84 іграх^[4].

Після трьох перемог у чемпіонаті Бельгії у складі «Андерлехта» Віченцо у 1987 році перебрався до італійського «Інтернаціонале». Після невдалих виступів у Мілані він перейшов до «Бордо», де також розчарував своєю грою^[5]. Його футбольна кар'єра продовжилася вдолим переходом до «Осера» у 1989-му, що привело до повернення у 1991 році в Італію у «Торіно», з яким Енцо вдалося дістатися до фіналу Кубка УЄФА сезону 1991–92. Після Італії він потрапляє до «Монако», з яким виграє чемпіонат Франції сезону 1996–97. У 1997 році Віченцо Шифо повертається у «Андерлехт» і здобуває свій четвертий титул чемпіона Бельгії. У 2000 році він переходить у «Шарлеруа» проте менш ніж за рік завершує кар'єру гравця через діагностований хронічний артрит.

Після завершення ігрової кар'єри Енцо залишається в «Шарлеруа» на посаді головного тренера на один сезон. Після цього він тренував бельгійські клуби «Тюбіз», «Мускрон», «Монс». У 2015 році Шифо призначили на посаду головного тренера молодіжної збірної Бельгії з футболу.

Титули і досягнення

«Андерлехт»

• Чемпіонат Бельгії
  • Чемпіон (4): 1984–85, 1985–86, 1986–87, 1999–00
• Кубок бельгійської ліги
  • Володар (1): 1999–00
• Суперкубок Бельгії
  • Володар (1): 1985
• Кубок УЄФА
  • Фіналіст (1): 1983–84

«Торіно»

• Кубок Італії
  • Володар (1): 1992–93
• Кубок УЄФА
  • Фіналіст (1): 1991–92

«Монако»

• Чемпіонат Франції
  • Чемпіон (1): 1996–97