Епігенез (геологія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Епігенез (значення).

Епігене́з (рос.эпигенез, англ. epigenesis; нім. Epigenese f, Epigenesis f) — у геології — вторинні процеси, що зумовлюють будь-які зміни мінералів і гірських порід, у тому числі корисних копалин після їх утворення.

Визначення терміна

Грецький префікс "epi" має кілька значень, таких як «після», «після», «навколо» або «додатково». Епігенетичний стосується всіх геологічних та географічних об'єктів, що розвинулися під час та після формування загальних структур. Однак у контексті, що розглядається, час формування близький до часу формування загальної структури, отже, пов'язаний з її формуванням (генезис).

Поширеність і приклади

Епігенетичні явища поширені. Приклади включають:

• Долини жолобів, що прорізаються в нижні шари гірських порід. Вони є епігенетичними стосовно підняття.

• Дайки магматичних порід або мінеральні жили, що прорізають породу-вміщувач. Вони є епігенетичними стосовно формування.

• Епігенетичні мінерали — мінерал утворений пізніше комплексів, які його містять.

• Епігенетичні родовища — поклади корисних копалин, які утворилися пізніше гірських порід, що їх вміщають. Вони, як правило, представлені січними жилами, лінзами, штоками і трубами. Їх мінеральний і хімічний склад різко відрізняється від складу вмісних гірських порід.

Див. також

• Епігенетичні родовища
• Епігеосинклінальні гори

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Hans Murawski und Wilhelm Meyer: Geologisches Wörterbuch. 10. neu bearbeitete Auflage, 278 S., Enke Verlag, Stuttgart 1998, ISBN 3-432-84100-0