Епіметей (міфологія)

Епімете́й (грец. Epimetheus) — у давньогрецькій міфології — один із чотирьох синів Япета, міфологічна постать, тісно пов'язана з переказами про Прометея та Пандору. Як вказує саме ймення, Епіметей (тобто «той, що думає після») є антиподом його брата Прометея («того, що думає наперед»). Епіметея вважали дурнем та боягузом. Прометей, увівши в оману Зевса при жертвопринесенні, дав пораду Епіметеєві не брати від Зевса жодних дарів, бо боявся помсти з боку Громовержця. Однак той не послухав брата і прийняв від Гермеса послану Зевсом Пандору, яка принесла на Землю всі нещастя.

Епіметей
дав.-гр. Ἐπιμηθεύς
Посада	король Сікионаd
Батько	Япет[1][2][3]
Мати	Клімена
Брати, сестри	Атлант[4], Менетій і Прометей[1][5]
У шлюбі з	Пандора[1]
Діти	Пірра і Профаза[d]
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Епіметей.

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.