Епістильбіт

Епістильбіт є відносно поширеним мінералом із класу мінералів «силікати та германати». За структурою належить до групи цеолітів у складі каркасних силікатів. Епістильбіт кристалізується в триклінній кристалічній системі з ідеалізованим хімічним складом Ca₃[Si₁₈Al₆O₄₈]·16H₂O і тому хімічно є водним алюмосилікатом кальцію.

Епістильбіт
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1997 s.p.
Абревіатура	Estb[2]
Хімічна формула	Ca₃(Si₁₈Al₆)O₄₈·16H₂O
Nickel-Strunz 10	9.GD.45[3]
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія[4]
Інші характеристики
Названо на честь	Десмін (давньогрецька мова)[5], епі-d (давньогрецька мова)[6]
Епістильбіт у Вікісховищі

Загальний опис

Епістильбіт утворює призматично-стовпчасті кристали, часто витягнуті вздовж осі с [001], з ромбічним поперечним перерізом до максимального розміру 3 см, де завжди домінує призма {110}. Майже всі кристали епістильбіту є двійниками відповідно до (100) і тому мають псевдоромбічний вигляд. Повторне двойникування згідно (110) і (100) призводить до циклічних або «V-подібних» близнюків. Верхні поверхні кристалів часто матові, шорсткі або «матові». Епістилбіт зустрічається також у вигляді радіальних, листчастих і рідше зернистих агрегатів.

Типовим місцем епістильбіту є район Брейдалур–Беруфьордур у муніципалітеті Джупавогшреппур, Аустурланд, Ісландія, і тут, ймовірно, гора «Тейгархорн» у Беруфьорді (♁координати Тейгархорн у Беруфьорді).

Література

• Gustav Rose: Ueber den Epistilbit, eine neue zur Familie der Zeolithe gehörige Mineralgattung. In: (Poggendorff’s) Annalen der Physik und Chemie. 6, Nr. 2, S. 183–190 (https://rruff.info/uploads/AP6_183.pdf).
• Epistilbite. In: Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America. (handbookofmineralogy.org).