Ернесто Скіапареллі

Ернесто Скіапареллі (італ. Ernesto Schiaparelli; 1856–1928) — італійський єгиптолог, відомий відкриттям гробниці Нефертарі Меренмут в Долині цариць і значним внеском в колекцію Туринського Єгипетського музею, що зробило його другим за величиною єгипетським музеєм світу.

Ернесто Скіапареллі
італ. Ernesto Schiaparelli
Народився	12 липня 1856(1856-07-12)[1][2][3]  Окк'єппо-Інферіоре, Провінція Б'єлла, П'ємонт, Італія[3]
Помер	14 лютого 1928(1928-02-14)[2][3] (71 рік) або 17 лютого 1928(1928-02-17)[1] (71 рік)  Турин, Італія[3]
Країна	Королівство Італія
Діяльність	антрополог, археолог, єгиптолог, викладач університету, політик
Вчителі	Гастон Масперо
Відомі учні	Pietro Barocellid
Знання мов	італійська[2]
Членство	Національна академія дей-Лінчей і Туринська академія наук[3]
Посада	сенатор Королівства Італіяd
Нагороди	Премія Бресси (1905)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Ернесто Скіапареллі походив із відомої родини вчених. Його батько Луїджі викладав історію в університеті Турина. Також серед його родичів були хіміки, сходознавці, астрономи і фотографи. Ернесто вивчав єгиптологію в Турині у Франческо Россі, а також в паризькій Сорбонні у Гастона Масперо.

Скіапареллі в 1881—1894 роках очолював єгипетський музей у Флоренції і поповнив колекцію нових залів. У 1894 році працював директором Єгипетського музею в Турині. Скіапареллі написав декілька значних наукових робіт. У 1910 році керував кафедрою єгиптології в Туринському університеті. У 1903—1920 роках він здійснив 12 експедицій в Єгипет, відкривши там ряд гробниць. У 1904 році він виявив гробницю Нефертарі Меренмут в Долині цариць, а через два роки — гробницю архітектора Ча і його дружини Меріт. Рештки зайняли місце в експозиції Туринського музею^[4].

У 1886 році він заснував Національну Асоціацію з підтримки італійських місіонерів (Associazione Nazionale per Soccorrere i Missionari Italiani = ANSMI), де обіймав посаду секретаря до своєї смерті. Головною метою організації було будівництво та утримання шкіл і лікарень в Північній Африці.

У 1897—1912 роках Скіапареллі працював членом-кореспондентом Академії деї Лінчеї. З 1910 року він став членом Академії наук Турину. У 1924 році призначений на посаду королівського сенатора. Йому вручили орден Корони Італії і Орден Святих Моріса і Лазаря^[5] .

Праці

• Del sentimento religioso degli antichi Egiziani secondo i monumenti, Bocca, 1877
• Il libro dei funerali relazione fatta alla I sezione del IV congresso degli orientalisti, GB Paravia, 1879.
• Del sentimento religioso degli Egiziani (1877)
• Il Libro del Funerali degli antichi Egiziani, 3 vols. (1881—1890)
• Museo archeologico di Firenze, Antichità egizie. ordinate e descritte da Ernesto Schiaparelli, Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1887.
• Les hypogées royaux de Thèbes. E. Leroux, 1889.
• La catena orientale dell'Egitto. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1890.
• Una tomba egiziana inedita della VIa dinastia, con iscrizioni storiche e geografiche, Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1892.
• Le antichità egiziane del Museo di Cortona. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1893.
• La geografia dell'Africa orientale, secondo le indicazioni dei monumenti egiziani. Tip. della R. Accademia dei Lincei, 1916.
• Relazione sui lavori della Missione Archeologica Italiana in Egitto . anni 1903—1920, Éditeur inconnu, 1924
• THE INTACT TOMB OF THE ARCHITECT KHA IN THE NECROPOLIS OF THEBES . Sprache Englisch. Neuauflage 2008. ISBN 978-88-89082-09-6.