Ернест Вілімовський

Ернест Оттон Вілімовський (пол. Ernest Otton Wilimowski, 23 червня 1916, Катовиці, Німецька імперія — 30 серпня 1997, Карлсруе, Німеччина) — польський і німецький футболіст, нападник. Перший гравець, який забив чотири голи в одному матчі фінальної частини чемпіонату світу.

Ернест Вілімовський
Ернест Вілімовський
Особисті дані
Повне ім'я	Ернест Оттон Вілімовський
Народження	23 червня 1916(1916-06-23)[1][2][3]
	Катовиці, Катовицький повітd, Німецька імперія[1][4]
Смерть	30 серпня 1997(1997-08-30)[1][3] (81 рік)
	Карлсруе, Баден-Вюртемберг, Німеччина[1]
Зріст	172 см
Вага	68 кг
Громадянство	Республіка Польща  Німеччина
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Катовіце»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932–1934  «Катовіце»  ? (?) 1934–1939  «Рух» (Хожув) 86 (112) 1939–1940  «Катовіце»  ? (?) 1940–1942  «Хемніц»  ? (68) 1942–1944  «Мюнхен 1860»  ? (9) 1946–1948  «Хемніц-Вест»  ? (?) 1947  «Хамельн-07»  ? (?) 1948  «Детмонд»  ? (?) 1948–1949  «Аугсбург» 6 (3) 1949–1950  «Оффенбург»  ? (?) 1950–1951  «Зінген-04» 30 (16) 1951–1955  «Кайзерслаутерн» 90 (70) 1956–1959  «Кеглер»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1934–1939  Польща 22 (21) 1941–1942  Німеччина 8 (13)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Із біографії

Ернест Отто Праделла (нім. Ernst Otto Pradella) народився 23 червня 1916 року в Катовицях. Його батько загинув на Східному фронті у першу світову війну. Мати одружилася вдруге. В тринадцять років Ернест взяв прізвище вітчима — Вілімовський. Вихованець місцевого футбольного клуба «1.ФК Катовіце».

1934 року перейшов до складу найсильнішої польської команди тридцятих років — «Руху» (Хожув). З перших матчів став провідним гравцем атакувальної ланки клубу. Чудово взаємодіяв з партнерами Теодором Петереком і Герардом Водаржом, гравцями національної збірної. За п'ять років «Рух» здобув чотири перемоги в чемпіонаті Польщі і одного разу посів третє місце.

Вже в першому сезоні Ернест Вілімовський став найкращим бомбардиром чемпіонату: забив 33 голи в 21 матчі. Через рік найбільше забивали голів у ворота суперників двоє гравців хожувської команди: Вілімовський і Петерек. 21 травня 1939 року встановив рекорд результативності в одному матчі чемпіонату Польщі. У ворота «Уніон-Турінг» із Лодзі забив десять голів, а матч завершився з рахунком 12:1. Впевнено лідирувала команда і 1939 року, але турнір залишився незавершеним через вторгнення німецьких військ на територію Польщі. В останньому повоєнному сезоні знову став найкращим бомбардиром — 26 забитих м'ячів. Всього в чемпіонаті Польщі провів 86 матчів і забив 112 голів.

Сезон	Команда	Матчі	Голи
1934	«Рух» (Хожув)	21	33
1935	«Рух» (Хожув)	7	8
1936	«Рух» (Хожув)	15	18
1937	«Рух» (Хожув)	16	8
1938	«Рух» (Хожув)	14	19
1939	«Рух» (Хожув)	13	26

У національній збірній дебютував 21 травня 1934 року у віці 17 років 332 днів. У Копенгагені польські футболісти поступилися господарям з рахунком 2:4. Через два дні забив перший гол за збірну, у ворота шведської команди. У відбіркових матчах зі збірною Югославії поляки здобули путівку на чемпіонат світу 1938 року. Вілімовський забив один із чотирьох голів у першому матчі.

Варта - Рух, 1937 рік

Чемпіонат світу у Франції проходив за кубковою схемою, далі проходив переможець поєдинку. У першому матчі жереб звів поляків з бразильцями. 5 червня 1938 року в Страсбурзі основний час завершився внічию (4:4). Ернест Вілімовський забивав м'ячі на 53, 59 і 89 хвилинах. У додаткові півгодини відзначився ще одного разу, але цього виявилося замало. Лідер бразильської збірної Леонідас да Сілва встановив остаточний рахунок матчу: 6:5 на користь південноамериканців. Досягнення польського бомбардира трималося 56 років. На чемпіонаті світу 1994 року Олег Саленко забив п'ять голів у ворота збірної Камеруна.

Всього у складі збірної Польщі провів 22 матчі і забив 21 гол. В останньому поєдинку, 27 серпня 1939 року, тричі забивав у ворота віце-чемпіонів світу, збірної Угорщини.

Початок війни польські футболісти провели по-різному. Одні вступали до загонів спротиву окупації, інші — намагалися втекти. Але багато хто прийняв німецьке громадянство, зокрема, ті що народилися в Сілезії — колишній німецькій території. У воєнні роки Ернест Вілімовський виступав за «Катовіце» і німецькі команди «Хемніц» та «Мюнхен 1860». З мюнхенською командою виборов кубок Німеччини 1942 року. У фіналі була здобута перемога над найкращою німецькою командою того часу — «Шальке 04» (Гельзенкірхен). У 1941 і 1942 роках виступав за збірну Німеччини. Усього провів вісім матчів і забив тринадцять голів.

Після війни залишився в Німеччині. Багато хто в Польщі вважав його зрадником, через виступи у німецькій збірній. Захищав кольори клубів «Хемніц-Вест», «Хамельн-07», «Детмонд», «Аугсбург», «Оффенбург», «Зінген-04», ВФР «Кайзерслаутерн», «Кеглер». Завершив виступи на футбольних полях у 1959 році.

Помер 30 серпня 1997 року в Карлсруе.

У переліку RSSSF «Найкращі бомбардири в офіційних матчах» посідає восьме місце — 554 забитих м'ячів^[5]. З урахуванням товариських поєдинків його доробок складає 1175 голів^[6].

Досягнення

• Чемпіон Польщі (4): 1934, 1935, 1936, 1938
• Володар Кубка Німеччини (1): 1942
• Найкращий бомбардир чемпіонату Польщі (3): 1934, 1936, 1939