Ернест Моніс

Антуан Емманюель Ернест Моніс (фр. Antoine Emmanuel Ernest Monis, 23 травня 1846, Шатонеф-сюр-Шарант, департамент Шаранта — 25 травня 1929, Мондузій, департамент Верхня Гаронна) — французький політик і державний діяч, з 2 березня 1911 року по 27 червня 1911 був прем'єр-міністром Франції.

Ернест Моніс
фр. Ernest Monis
Народився	23 травня 1846(1846-05-23)[1][2][…]  Шатонеф-сюр-Шарант
Помер	25 травня 1929(1929-05-25)[1][2][…] (83 роки)  Мондузій
Країна	Франція
Діяльність	політик, адвокат
Знання мов	французька[3]
Посада	депутат Національної асамблеї Франції, голова Ради міністрів Франціїd, сенатор Третьої Французької Республікиd[1] і Président du Conseil général de la Gironded
Партія	Радикальна партія
Діти	Antoine Monisd
Медіафайли у Вікісховищі

Онук іммігрантів з Іспанії. Його батько — судовий пристав, який два терміни (1851—1854 і 1869—1870) був мером Шатонеф-сюр-Шарант — рідного міста Ернеста.

Після отримання юридичної освіти в Пуатьє Антуан Емманюель Ернест Моніс працював адвокатом у місті Коньяку, а потім в 1879 році заснував юридичну фірму в Бордо.

Політична кар'єра Ернеста Моніса почалася незабаром після виборів 1871 року як члена міської ради Коньяку.

У 1885 році обраний депутатом до Парламенту від Жиронда, був спочатку республіканцем, а потім приєднався до радикалів.

З 1891 року — сенатор.

У 1899—1902 роках отримав портфель міністра юстиції в кабінеті міністрів П'єра Марі Вальдек-Руссо^[4]. Під час коли Моніс займав це місце, жінки, вперше в історії Франції, були допущені до юридичної практики.

У 1910 році Антуан Емманюель Ернест Моніс обраний віце-президентом Сенату Франції.

2 березня 1911 року Ернест Моніс сформував і очолив власний кабінет^[5], який був при владі менше чотирьох місяців.

Антуан Емманюель Ернест Моніс помер у Верхній Гаронні 25 травня 1929 року.