Ерне Гере

Ерне Гере (угор. Gerő Ernő, уродж. Ерне Зінгер (угор. Singer Ernő); 8 липня 1891, Требушовце — 12 березня 1980, Будапешт) — угорський політичний діяч.

Ерне Гере
угор. Gerő Ernő
Ім'я при народженні	угор. Singer Ernő
Народився	8 липня 1898(1898-07-08)[1][2][3]  Требушовце, Австро-Угорщина
Помер	12 березня 1980(1980-03-12)[1][2][…] (81 рік)  Будапешт, Угорщина[4]
Поховання	Фаркашреті
Країна	Угорщина
Діяльність	економіст, політик, шпигун, державний службовець
Alma mater	Будапештський університет (1918)
Знання мов	угорська[5][6]
Членство	Угорська академія наук
Посада	член Національних зборів Угорщини[d], member of the Provisional National Assemblyd[7], Minister of Trade and Transportd, Minister of Interior of Hungaryd[8], член Національних зборів Угорщини[d][9], член Національних зборів Угорщини[d][10], член Національних зборів Угорщини[d][10] і member of the HWP Central Directorate Resolutiond[11]
Партія	Угорська комуністична партія[12], Угорська партія трудящих[12] і Угорська соціалістична робоча партія (1962)[12]
Родичі	Anna Fazekasd
У шлюбі з	Erzsébet Fazekasd
Нагороди	Премія імені Кошута (1949)
Медіафайли у Вікісховищі

Народився в єврейській родині. З 1918 року — член Комуністичної партії Угорщини. Після розгрому Угорської радянської республіки в 1919 році втік до Відня. Жив у Москві з 1923 року і грав провідну роль в апараті Комуністичного інтернаціоналу. Перебував в Іспанії під час Громадянської війни. Виступав політичним радником Національного комітету «Вільна Німеччина».

З 26 січня по 11 травня 1945 року — член Вищої Національної ради. При диктатурі Матяша Ракоші, яка багато в чому копіювала сталінський режим у СРСР, був членом Політбюро Центрального Комітету УПТ, обіймав посади міністра фінансів і міністра внутрішніх справ.

З 21 липня по 25 жовтня 1956 року обіймав посаду Генерального секретаря ЦК УПТ, до моменту її фактичного розпаду і утворення на її базі УСРП. Вважається, що якщо б Янош Кадар або Імре Надь замінив Матяша Ракоші в липні 1956 року замість Ерне Гере^{[прояснити]}, угорської революції можна було б уникнути^[13].

Після своєї відставки під час Угорського повстання 1956 р., втік до СРСР. У 1961 році повернувся в Будапешт, за участь у масових репресіях був виключений з партії. Працював перекладачем.