Ернст-Генріх Шмаузер

Ернст-Генріх Шмаузер (нім. Ernst-Heinrich Schmauser; 18 січня 1890 — 31 грудня 1945) — німецький офіцер і політик, обергруппенфюрер СС, генерал поліції і військ СС.

Ернст-Генріх Шмаузер
нім. Ernst-Heinrich Schmauser
Обергруппенфюрер СС Шмаузер (21 червня 1939).
Народився	18 січня 1890(1890-01-18)[1]  Гоф, Верхня Франконія
Помер	10 лютого 1945(1945-02-10) (55 років)  Гнеховиці, Ґміна Конти-Вроцлавські, Вроцлавський повіт, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА і СС[2][3]
Посада	депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал поліції (10 квітня 1941),  генерал військ СС (1 липня 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Німецький Олімпійський знак 1-го класу Медаль «За вислугу років в НСДАП» Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син торговця Ернста Шмаузера. Учасник Першої світової війни, командир роти 183-го піхотного полку. В лютому 1919 року демобілізований, працював касиром банку в Цвікау. Член «Сталевого шолома». 1 березня 1930 року вступив в НСДАП (квиток № 215 704) і СА. 14 жовтня 1930 року перейшов з СА в СС (квиток №3 359), стояв біля витоків формування цієї організації. З 15 грудня 1930 року — командир 7-го штандарта СС (Цвіккау, потім Плауен). У липні-листопаді 1932 і з листопада 1933 року — депутат Рейхстагу. З 27 серпня 1932 року — керівник 16-го абшніта СС (Галле), з 15 липня 1933 року — оберабшніта СС «Південь» (Мюнхен). Шмаузер зіграв велику роль в підготовці «Ночі довгих ножів», один з організаторів вбивства Ернста Рема. З 1 квітня 1936 по 7 травня 1941 року — керівник оберабшніта СС «Майн» (Нюрнберг). З 20 травня 1941 по 20 лютого 1945 року — вищий керівник СС і поліції на Південному Сході (зі штаб-квартирою в Бреслау), одночасно з 26 червня 1941 по 23 лютого 1945 року — оберабшніта СС «Юго-Восток». З 21 січня 1942 року — прусський провінційний радник. Взятий в полон радянськими військами. Помер в таборі.

Сім'я

5 листопада 1921 року одружився з Ільмою Мотес, членом Націонал-соціалістичної жіночої організації. В пари народились двоє дітей. Син Ганс-Йоахім (19 вересня 1924 —29 грудня 1944) — фенріх люфтваффе, пілот 9-ї ескадрильї 54-ї винищувальної ескадри. Загинув у бою.

Молодший брат — штандартенфюрер СС Герман Шмаузер, президент поліції.

Звання

• Гауптман
• Штурмфюрер СА (1 березня 1930)
• Анвертер СС (14 жовтня 1930)
• Манн СС (14 жовтня 1930)
• Штурмбаннфюрер СС (15 жовтня 1930)
• Штандартенфюрер СС (15 грудня 1930)
• Оберфюрер СС (6 жовтня 1932)
• Бригадефюрер СС (3 липня 1933)
• Группенфюрер СС (15 вересня 1933)
• Обергруппенфюрер СС (20 квітня 1937)
• Генерал поліції (10 квітня 1941)
• Генерал військ СС (1 липня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (9 лютого 1915)
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі — за 3 поранення.
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу
• Йольський свічник
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами