Ернст Фердинанд Венцель

Ернст Фердинанд Венцель (нім. Ernst Ferdinand Wenzel; нар. 25 січня 1808, Вальдорф — пом. 16 серпня 1880, Бад-Кьозен) — німецький педагог-піаніст і музичний критик, професор Лейпцизької консерваторії^[1].

Ернст Фердинанд Венцель
Народився	25 січня 1808(1808-01-25)  Eibaud, Коттмар, Герліц, Саксонія, Німецький Райх
Помер	16 серпня 1880(1880-08-16) (72 роки)  Бад-Кьозенd, Наумбург, Німеччина
Країна	Саксонське королівство
Діяльність	піаніст
Alma mater	Лейпцизький університет
Відомі учні	Fredrika Stenhammard і Леош Яначек
Знання мов	німецька
Заклад	Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венцель.

Біографія

Вивчав філософію в Лейпцизькому університеті, одночасно приватно займався фортепіано у Фрідріха Віка. Ще в цей період зблизився з Робертом Шуманом, надалі часто публікував статті в шуманівській «Новій музичній газеті». Товаришував з Йоганнесом Брамсом, який присвятив Венцелю Скерцо мі бемоль мінор (Op. 4, 1851).

Лейпцизька консерваторія

На запрошення Фелікса Мендельсона почав викладати фортепіано в Лейпцизькій консерваторії з часу її заснування і залишався на цій посаді до кінця життя. Серед його учнів були, зокрема, Едвард Гріг, Рафаель Йошеффі, Алберт Огастас Стенлі, а також український композитор Микола Лисенко. Венцель охоче вивчав зі своїми учнями твори Шопена, Ліста, цінував російську музику, заохочував учнів-слов'ян до імпровізацій на теми народних пісень своїх країн.

У своїх листах Микола Лисенко писав, що професор Венцель — чудовий учитель; він майже не грав сам, але метод його вчення називав геніальним, порівнюючи в консерваторії з Шуманом у викладанні^[1]. Відомо, що Едвард Гріг захоплювався педагогічним даром Венцеля^[2].