Ернст Шумахер (театрознавець)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шумахер.

Ернст Шумахер (нім. Ernst Schumacher; 12 вересня 1921, Штайнгаден, — 7 червня 2012, Шверін) — німецький театрознавець, театральний і літературний критик. Доктор філософії (1965)^[2].

Ернст Шумахер
Ernst Schumacher
Ернст Шумахер у вересні 2006 року Ернст Шумахер у вересні 2006 року
Народився	12 вересня 1921(1921-09-12) Urspring (Steingaden)d, Штайнгаден, Вайльгайм-Шонгау, Верхня Баварія, Баварія, Німецький Рейх[1]
Помер	7 червня 2012(2012-06-07) (90 років) Шверін, Amt Schenkenländchend, Даме-Шпреевальд, Бранденбург, Німеччина[1]
Поховання	Доротеенштадтський цвинтар
Країна	НДР  Німеччина
Діяльність	театральний критик, викладач університету, письменник-документаліст, літературний критик, театрознавець, поет, публіцист, германіст, журналіст, письменник, філолог, критик
Alma mater	Мюнхенський університет
Галузь	театрознавство
Заклад	Інститут театрознавства Берлінського університету ім. Гумбольдта
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Науковий керівник	Ганс Маєр
Відомі учні	Франк Касторф
Членство	Академія мистецтва НДРd
Партія	Комуністична партія Німеччини
Відомий завдяки:	спеціаліст з творчості Б. Брехта
У шлюбі з	Rosa Hillebrandd[1]
Нагороди	Премія міста Берліна імені Гетеd (1971)
Ернст Шумахер у Вікісховищі

Біографія

Ернст Шумахер народився в Баварії в незаможній селянській родині. У 1940 році він закінчив гімназію в Кемптені (завдяки фінансовій підтримці свого дядька священика) і того ж року був призваний до армії^[3]. У 1943 році, після важкого поранення на Східному фронті, Шумахер був демобілізований і вступив до Мюнхенського університету, де вивчав германістику і театрознавство^[2].

У післявоєнні роки Шумахер працював переважно як журналіст в Мюнхені, видавав антифашистський журнал «Енде унд анфанг» (Ende und Anfang)^[4]; після вступу у 1949 році до КПН став баварським кореспондентом східнонімецького «Німецького радіо»; у 1954—1962 роках був редактором мюнхенської газети «Дойче вохе» (Die Deutsche Woche)^[3].

У часи Третього рейху, коли ім'я Бертольда Брехта в Німеччині зберігалося лише в пам'яті небагатьох, Шумахер тим не менш зумів познайомитися з його творами 20-х років, і вже у студентські роки творчість Брехта стала основною темою його досліджень^[5]. Він налагодив особистий контакт з драматургом після його повернення до Німеччини і, отримавши від нього всі необхідні матеріали, Шумахер написав дисертацію на тему «Драматургічні досліди Бертольта Брехта, 1918—1933» (Die dramatischen Versuche Bertolt Brechts 1918—1933). Однак в Мюнхені тема дисертації не викликала інтересу, і Шумахер у 1953 році захистив її в Лейпцизькому університеті, у Ганса Маєра, і отримав кандидатський ступінь^[2][5]. Опублікована двома роками по тому, ця дисертація поклала початок науковому брехтознавству^[5].

У 1956 році КПН в Західній Німеччині була заборонена, і у 1962 році Шумахер, побоюючись переслідувань, переселився до НДР^[3]. У 1965 році він захистив в Лейпцизькому університеті докторську дисертацію на тему «Драма й історія. „Життя Галілея“ Б. Брехта та інші п'єси» (Drama und Geschichte. B. Brechts «Leben des Galilei» und andere Stücke) і з 1966 року був професором Інституту театрознавства Берлінського університету ім. Гумбольдта, де викладав теорію виконавських мистецтв^[2]. З 1971 року Шумахер був членом Академії мистецтв НДР, президентом національної секції Міжнародної асоціації театральних критиків, а з 1981 року — також почесним віце-президентом Асоціації^[2][4].

Нагороди і премії

• Національна премія НДР в галузі науки і техніки (1986)^[2][4]
• Премія ім. Ґете (1971)^[2]
• Премія ім. Лессінга (1976)^[2]
• Орден Заслуг перед Вітчизною (Vaterländischer Verdienstorden, 1981)^[2]

Твори

• «Театр часу — час театру» (Theater der Zeit — Zeit des Theaters, 1960)
• «Випадок Галілея. Драма науки» (Der Fall Galilei. Das Drama der Wissenschaft, 1964)
• «Драма й історія. „Життя Галілея“ Б. Брехта та інші п'єси» (Drama und Geschichte. B. Brechts «Leben des Galilei» und andere Stücke, 1965)
• «Брехт. Театр і суспільство у XX сторіччі» (1973)
• «Критичні статті про Брехта» (Brecht-Kritiken, 1976)
• «Життя Брехта в слові і зображенні» (у співавторстві з Ренатою Шумахер, 1978)
• «Життя Брехта» (Leben Brechts, 1984)
• «Мій Брехт. Спогади 1943—1956» (Mein Brecht. Erinnerungen 1943-56, 2006)
• «Баварський комуніст у роздвоєній Німеччині. Записи дослідника Брехта і театрального критика в НДР 1945—1991» (Ein bayerischer Kommunist im doppelten Deutschland. Aufzeichnungen des Brechtforschers und Theaterkritikers in der DDR 1945—1991, 2007)
• «Хто розділив Німеччину?» (Wer hat Deutschland geteilt? 2008)