Ерньо Донаньї

Ерне Донаньї (також Ернст фон Донаньї, угор. Dohnányi Ernő [ˈdohnaːɲi ˈɛrnø], нім. Ernst von Dohnányi; 27 липня 1877, Братислава, Австро-Угорщина — 9 лютого 1960, Нью-Йорк, США) — угорський композитор, піаніст і диригент, педагог.

Коротка інформація Ерньо Донаньї, угор. Dohnányi Ernő ...

Народився в місті Пожонь Королівства Угорщини, Австро-Угорської імперії (сьогодні Братислава, столиця Словаччини). Навчання музиці почав в 6 років під керівництвом свого батька, професора математики і віолончеліста-любителя. У 1885—1893 роках навчався грі на фортепіано і органі у Карла Форстнера (угор. Forstner Károly), органіста кафедрального собору в Пожоні (у нього ж пізніше вивчав гармонію). У 1886 році вступив до гімназії. У тому ж році, 3 листопада, в гімназії відбулося його перший публічний виступ — він брав участь у виконанні фортепіанного квартету соль мінор Моцарта. Перший сольний концерт Ернст дав 28 грудня 1890 року (Ноктюрн op.31 Шопена, Скерцо сі мінор Мендельсона, 8-я Рапсодія Ліста і власні твори — дві фантазії і скерцо)^[5]. У гімназичні роки грав на органі в кафедральному соборі Пожоні, в євангелічній церкві в Брезнобанья і на суботніх месах в гімназії^[6]. У 1893—1897 роках навчався в Академії музики в Будапешті у Іштвана Томана і Ганса фон Кеслера, де його однокласником був Бела Барток. На цей час припадає перша публікація його твору — Фортепіанного квінтету до мінор, що заслужив схвалення Йоганнеса Брамса. У 1897 році брав уроки у Ежена д'Альбера.

Дебютував як піаніст у 1897 році в Берліні та Відні. З успіхом гастролював в Західній Європі (1898—1905) і США (1899), в Росії (1907). У 1902 році дебютував як диригент виконанням своєї увертюри Зріньї з Віденським симфонічним оркестром^[7]. У 1905—1915 роках викладав фортепіано у Вищій школі музики (з 1908 професор) в Берліні. У 1919 році, під час Угорської радянської республіки, був директором Вищої школи музичного мистецтва ім. Ліста в Будапешті, в 1919—1944 роках — диригент Будапештського філармонічного оркестру. У 1921—1927 роках гастролював в Європі і США в якості піаніста і диригента, в тому числі в авторських концертах; був головним диригентом симфонічного оркестру штату Нью-Йорк і запрошеним диригентом оркестру Консертгебау (Амстердам)^[8]. У 1928 році дав свій 1500-й концерт^[9].

З 1928 року викладав в Музичній академії Ференца Ліста в Будапешті, в 1934—1943 — її директор. У 1933 році організував перший Міжнародний фортепіанний конкурс Ференца Ліста^[10]. У 1931—1944 рр. — музичний директор Угорського радіо; в 1943 році створив симфонічний оркестр Угорського радіо^[11]. Відмовився співпрацювати з режимом Міклоша Горті (1921—1939) і критикував його за зв'язки з фашизмом. За свідченням Золтана Коду, він врятував сотні єврейських музикантів від арешту і депортації. У 1944 році в зв'язку з арештом його сина Ханса, залученого в змову 20 липня, і будучи незгодним з вигнанням осіб єврейської національності з музичної академії та оркестру, був позбавлений усіх посад^[8]^[10].

24 листопада 1944 року покинув Угорщину з Ілоною Захар (яка стала згодом його дружиною) і її двома дітьми від попереднього шлюбу; після короткочасного перебування в Відні влаштувався в Нойкірхені-на-Вальді (Верхня Австрія). У липні 1945 року був запрошений американською військовою адміністрацією диригувати Брукнеровським оркестром в Лінці і потім отримав ангажемент на Зальцбурзький фестиваль 1945 року, який, втім, був скасований в серпні за політичними мотивами^[12]. 1 жовтня 1945 року в радіоповідомленні BBC World Service був звинувачений в тому, що сприяв передачі гестапо угорських артистів^[10]. Незважаючи на повідомлення міністра юстиції Угорщини про відсутність Е. Донаньї в списку військових злочинців, представники американської військової адміністрації не змогли надати йому захист від звинувачень «через його антиросійські тенденції»^[12]. У 1946 році угорський уряд офіційно вніс його в список злочинців через його членство в угорському сенаті і зажадало від американської адміністрації його екстрадиції. У цьому ж році він дізнався про загибель своїх синів. У 1948 році виїхав до Аргентини^[13]. З 1949 року жив в США і отримав громадянство цієї країни в 1955^[8], чому передувало ретельне розслідування його діяльності під час світової війни, яке визнало всі звинувачення проти нього неспроможними^[14]. Він був призначений професором композиції музичної школи Флоридського державного університету в Таллахассі. Помер в Нью-Йорку, коли записував свій 2-й фортепіанний концерт для лейбла Everest^[8].

Серед його учнів в різні роки викладання — Ґеза Анда, Анні Фішер, Борис Голдовський, Едвард Кілен, Ґеорґ Шолті, Ласло Галас, Дердь Цифра, Ерне Сеґеді (угор. Ernö Szegedi), Крістоф Донаньї (онук), Балінт Важоньі^[8]^[9].

Донаньї залишився відомий також як автор збірки вправ для розвитку фортепіанної техніки «Найважливіші вправи для пальців».

Ерньо Донаньї

Життєпис

Нагороди

Примітки

Джерела

Посилання

Wikiwand - on