Ерік Верлінде

Ерік Петер Верлінде (нід. Erik Peter Verlinde; нар. 21 січня 1962, Вауденберг, провінція Утрехт) — нідерландський фізик-теоретик у галузях теорії струн, гравітації, чорних дір і космології.

Ерік Верлінде
нід. Erik Verlinde
Народився	21 січня 1962(1962-01-21) (63 роки)  Вауденберг, Утрехт, Нідерланди
Країна	Нідерланди
Діяльність	фізик-теоретик, викладач університету, фізик
Alma mater	Утрехтський університет
Галузь	теоретична фізика
Заклад	Амстердамський університет Утрехтський університет
Науковий керівник	Bernard de Witd[1] і Герард 'т Гофт
Аспіранти, докторанти	Miranda Chengd[1] Marcel Louis Vonkd[1] Christiaan Michael Hofmand[1] Ivo Lothar Savonijed[1] Gijsbert Theodoor Johan Zwartd[1] Whee Ky Mad[1] Jan Manschotd[1] Johannes Michael Oberreuterd[1]
Брати, сестри	Herman Verlinded
Нагороди	премія Спінози (2011)
Особ. сторінка	staff.science.uva.nl/%7Eerikv/
Ерік Верлінде у Вікісховищі

Ерік Верлінде закінчив гімназію в Утрехті. Від 1980 року навчався в Утрехтському університеті. Його науковими керівниками були Герард 'т Гофт і Бернард де Віт^[en]. 1988 року Верлінде захистив дисертацію на тему «Теорія конформного поля та її застосування до струн» (англ. Conformal field theory and its application to strings).

До 1993 року Верлінде працював у Інституті перспективних досліджень у професора Едварда Віттена. Верлінде займався галузями квантової теорії поля і теорії струн.

Потім Верлінде працював у теоретичному відділі ЦЕРНу і одночасно викладав в Утрехтському університеті.

1999 року він став професором Принстонського університету. Від 2002 року Верлінде — професор Амстердамського університету, де він продовжував займатися теорією струн.

В теорії поля відома формула Верлінде, яку він вивів у своїй дисертаційній роботі^[2].

Ерік Верлінде також працював зі своїм братом-близнюком Германом Верлінде^[en], який також є фізиком-теоретиком і працює в галузі теорії струн.

8 грудня 2009 на симпозіумі в голландському інституті Спінози Верлінде запропонував свою теорію гравітації, яка пояснює класичну механіку Ньютона виходячи з голографічного принципу та статистичної термодинаміки^[3]. В теорії Верлінде гравітація пояснюється відмінністю в густині ентропії в просторі між двома тілами і в навколишньому просторі. Тяжіння двох макроскопічних тіл (і закон обернених квадратів) пояснюється зростанням повної ентропії зі зменшенням відстані між тілами, тобто, переходом системи в більш імовірний (що реалізується більшим числом мікростанів) макростан. Верлінде каже^[4]:

Закони Ньютона не працюють на мікрорівні, але вони діють на рівні яблук і планет. Ви можете порівняти це з тиском газу. Самі по собі молекули газу не створюють ніякого тиску, але певний об'єм газу чинить тиск.