Ерік Клептон

Е́рік Па́трик Кле́птон (англ. Eric Patrick Clapton нар. 30 березня 1945) — британський рок-музикант, командор ордена Британської імперії, лауреат кількох премій Греммі. Клептон вважається одним із найвпливовіших діячів рок-музики: його ім'я тричі потрапило до Зали слави рок-н-ролу як соліста та у складі гуртів The Yardbirds і Cream, він посідає четверту сходинку у списку найвидатніших гітаристів за версією журналу Rolling Stone. Його прізвисько — «повільна рука» (англ. Slowhand).

Ерік Клептон
Eric Clapton
Зображення
Ерік Клептон в 2008 році
Основна інформація
Повне ім'я	Ерік Патрік Клептон
Дата народження	30 березня 1945(1945-03-30) (80 років)
Місце народження	Ripley[d], Guildfordd, Суррей, Англія, Велика Британія[1]
Роки активності	1962—дотепер
Громадянство	Велика Британія
Професії	гітарист, автор-виконавець, композитор, джазмен, співак, студійний музикант
Освіта	Кінгстонський університет і The Hollyfield School and Sixth Form Centred
Співацький голос	Баритон
Інструменти	Гітара, вокал
Жанр	Блюз-рок
Псевдоніми	Slowhand
Колективи	The Yardbirds, John Mayall & the Bluesbreakers, Powerhouse, Cream, The Dirty Mac, Blind Faith, Free Creek, Plastic Ono Band, Derek and the Dominos,
Членство	Cream (1968), The Yardbirds (1965), John Mayall & the Bluesbreakersd (1966), Blind Faith[d] (1969), Derek and the Dominos (1971), The Dirty Macd і All-Starsd
Співпраця	The Beatles, Джордж Гаррісон, Delaney & Bonnie, The Band, Джей Джей Кейл, Філ Коллінз, Роберт Крей, Кейт Буш
Лейбли	Warner Bros. Records[d], Atco Records і Polydor
Нагороди	Орден Британської Імперії (2004)
У шлюбі з	Pattie Boydd і Melia McEneryd
Діти	Conor Claptond
Автограф
ericclapton.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Творчість Еріка Клептона зазнавала різних стильових впливів — від дельта-блюзу (альбом «Me and Mr. Johnson^[en]») до поп-музики (сингл «Change the World^[en]») і реггі (кавер-версія синглу Боба Марлі «I Shot the Sheriff^[en]»), грав з блюз-роковими (John Mayall's Bluesbreakers, The Yardbirds), та хард-роковими (Cream) гуртами, проте переважно музикант тримався блюзу.

Ерік Клептон брав участь у записах багатьох відомих музикантів. На запрошення Джорджа Харрісона він записав сольну партію в пісні The Beatles «While My Guitar Gently Weeps», грав у записах Елтона Джона («Runaway Train», 1992), Стінга («It's Probably Me», 1992) і Шер («Love Can Build a Bridge», 1995).

Створена Клептоном в 1970 році балада «Layla» стала прообразом незліченної кількості гітарних композицій на романтичні теми. Перероблена версія пісні була визнана гідною в 1992 р. премії «Греммі». Журнал «Rolling Stone» включив її в число 30 найвизначніших пісень в історії сучасної музики, а в аналогічному списку за версією музичного каналу VH1 вона зайняла 16-е місце.

В 1993 році Клептон виграв премії «Ґреммі» у найпрестижних номінаціях — «альбом року» («MTV Unplugged»), «пісня року» («Tears In Heaven») і «запис року» («Tears In Heaven»). У 2015 році був включений до Зали слави блюзу.

На честь Еріка Клептона названо астероїд 4305 Clapton^[2].

Дискографія

• 1970 — Eric Clapton
• 1973 — Eric Clapton's Rainbow Concert [live]
• 1974 — 461 Ocean Boulevard
• 1975 — There's One in Every Crowd
• 1975 — E.C. Was Here [live]
• 1976 — No Reason to Cry
• 1977 — Slowhand
• 1978 — Backless
• 1980 — Just One Night [live]
• 1981 — Another Ticket
• 1983 — Money and Cigarettes
• 1984 — Too Much Monkey Business
• 1985 — Behind the Sun
• 1986 — August
• 1989 — Homeboy
• 1989 — Journeyman
• 1991 — 24 Nights [live]
• 1992 — Rush
• 1992 — Unplugged [live]
• 1993 — Stages [live]
• 1994 — From the Cradle
• 1997 — Live in Montreux
• 1998 — Pilgrim
• 2000 — Riding with the King
• 2001 — Reptile
• 2002 — Eric Clapton Live
• 2002 — One More Car, One More Rider [live]
• 2004 — Me and Mr. Johnson
• 2004 — 461 Ocean Boulevard Deluxe Edition ([live] from 1974)
• 2004 — She's So Respectable
• 2005 — Back home
• 2006 — The Road To Escondido
• 2007 — Complete Clapton
• 2010 — Clapton
• 2013 — Old Sock^[3]
• 2016 — I Still Do
• 2018 — Happy Xmas
• 2024 — Meanwhile