Ері Оттерс

«Ері Оттерс» (англ. Erie Otters) — американський молодіжний хокейний клуб, що представляє місто Ері, штат Пенсільванія. Команда виступає у середньозахідному дивізіоні західної конференції хокейної ліги Онтаріо. Домашнім майданчиком «видр» є Ері Інсуранс Арена, котра здатна вмістити до 5,5 тис. вболівальників.^[1]

Ері Оттерс
Ліга	Онтарійська хокейна ліга
Заснована	1996
Історія	1953-60 - Гамільтон Тайгер-Кьюбс 1960-74 - Гамільтон Ред Вінгз 1974-76 - Гамільтон Фінкапс 1976-77 - Сент-Кетерінс Фінкапс 1977-78 - Гамільтон Фінкапс 1978-84 - Брантфорд Александерс 1984-88 - Гамільтон Стілгокс 1988-96 - Ніагара-Фоллс Тандер 1996-зараз - Ері Отерс
Домашня арена	Ері Інсуренс Арена
Місто	Ері, Пенсільванія, США
Кольори
Генеральний менеджер	Шервуд Бессін
Головний тренер	Кріс Кноблауч
Ері Оттерс у Вікісховищі

Історія

Історія франшизи почалася в середині минулого століття, коли була створена команда «Гамільтон Тайгер Кьюбс». Наступні десятиліття клуб неодноразово змінював як свою назву, так і місце прописки. Нарешті в 1996 році команда «Ніагара-Фоллс Тандер» переїхала в американський штат Пенсільванія, де і був створений клуб «Ері Отерс».^[2]

На новому місці команда отримала солідну вболівальницьку підтримку: в середньому на домашніх матчах «Отерс» присутні більше 3,5 тисяч фанів.^[3]

За 17 сезонів, проведених в ОХЛ, «видри» лише одного разу зуміли виграти кубка Робертсона (трофей, що вручається найкращій команді ОХЛ), у 2002 році. Того ж року команда брала участь у розіграші Меморіального кубку, однак поступилася на стадії півфіналу.

Результати по сезонах

Скорочення: І = Ігри, В = Виграші, Н = Нічиї, П = Поразки, ПО = Поразки не в основний час гри, ГЗ = Голів забито, ГП = Голів пропущено, О = Очки

Сезон	Ліга	І	В	Н	П	ПО	ГЗ	ГП	О	Місце	Плей-оф
1996-1997	ОХЛ	66	23	7	36	-	240	260	53	13-е з 17	Програш в чвертьфіналі дивізіону
1997-1998	ОХЛ	66	33	5	25	3	261	252	74	9-е з 18	Програш в чвертьфіналі дивізіону
1998-1999	ОХЛ	68	31	4	33	-	271	297	66	12-е з 20	Програш в чвертьфіналі конференції
1999-2000	ОХЛ	68	33	4	28	3	224	229	73	10-е з 20	Програш в півфіналі конференції
2000-2001	ОХЛ	68	45	10	11	2	264	171	102	1-е з 20	Програш у фіналі конференції
2001-2002	ОХЛ	68	41	4	22	1	246	218	87	4-е з 20	Чемпіони
2002-2003	ОХЛ	68	24	6	35	3	181	248	57	17-е з 20
2003-2004	ОХЛ	68	29	6	26	7	221	212	71	10-е з 20	Програш в півфіналі конференції
2004-2005	ОХЛ	68	31	6	26	5	186	207	73	11-е з 20	Програш в чвертьфіналі конференції
2005-2006	ОХЛ	68	26	-	35	7	219	266	59	17-е з 20
2006-2007	ОХЛ	68	15	-	50	3	209	378	33	20-е з 20
2007-2008	ОХЛ	68	18	-	46	4	206	343	40	19-е з 20
2008-2009	ОХЛ	68	34	-	29	5	233	239	73	11-е з 20	Програш в чвертьфіналі конференції
2009-2010	ОХЛ	68	33	-	28	7	257	259	73	11-е з 20	Програш в чвертьфіналі конференції
2010-2011	ОХЛ	68	40	-	26	2	281	227	82	9-е з 20	Програш в чвертьфіналі конференції
2011-2012	ОХЛ	68	10	-	52	6	169	338	26	20-е з 20
2012-2013	ОХЛ	68	19	-	40	9	206	312	47	19-е з 20
2013-2014	ОХЛ	68	52	-	14	2	312	170	106	2-е з 20	Програш у фіналі конференції

Гравці

Найвідоміші хокеїсти

• Бред Бойс
• Карло Колаяково
• Тім Коннолі
• Стів Монтадор
• Нік Палмьєрі
• Кріс Кемполі
• Стівен Валікет
• Майкл Рапп
• Раєн О'Райллі

Номери, що не використовуються

• 16 — Бред Бойс, нападник (1998-2002, 233 матчі).
• 18 — Вінс Скотт, нападник (2003-2007, 202 матчі). Виведено з обігу 2010 року^[4]

Український слід

За роки існування команди, за неї виступали двоє українців. Харків'янин Павло Штефан зіграв у складі «Ері» 18 поєдинків у сезоні 2000-2001 років. Інший українець, киянин Олександр Караульщук, провів в «Отерс» три повних сезони з 2001 по 2004 роки.