Естонські Конституційні Збори

Есто́нські Конституці́́йні Збо́ри (ест. Asutav Kogu) — перший естонський парламент, що існував у 1919-1920 роках.

Перше засідання Естонських Конституційних зборів 23 квітня 1919 року

Історія скликання

Перше скликання

15 (28 листопада) 1917 року тимчасова Земська рада Естляндської губернії проголосила себе у Ревелі законною верховною владою до скликання Естонських Конституційних Зборів і закликала до виборів у нього «для визначення майбутнього державного устрою Естонії». 19 листопада (2 грудня) Виконком Естляндської Ради робітничих, військових, безземельних і малоземельних депутатів ухвалив рішення про розпуск Земської ради і одночасно підтримав ідею скликання Конституційних зборів, призначивши вибори на 21-22 січня (3-4 лютого) 1918 року.

Вибори відбулися в призначений термін, РСДРП (б) отримала на них 37,1% голосів. Конституційні збори передбачалося відкрити 15 лютого 1918 року, але це не вдалося зробити у зв'язку з початком наступу німецьких військ.

Повторне скликання

Повторно Естонські Конституційні збори було скликано 5-7 квітня 1919 року^[1], Тимчасовим урядом Естонії під час війни Естонії за свою незалежність проти окупаційниї військ більшовиків. Вибори до зборів проходили за пропорційною системою голосування, в них брали участь і солдати на фронті. Вибори виграли ліві і центристські партії^[2]:

Ліві партії	% Голоси	Місця	Центристські партії	% Голоси	Місця	Праві партії	% Голоси	Місця	Інші	% Голоси	Місця
Соціал-демократи	% 33.3	41	Народна партія Естонії	% 20.7	25	Аграрна ліга	% 6.5	8	Етнічні меншини	% 3.8	4
Партія праці	% 25.1	30				Християнська національна партія	% 4.4	5	Інші	% 0.4	0
Незалежні соціалісти	% 5.8	7
Всього лівих	% 64.2	78	Всього центристських	% 20.7	25	Всього правих	% 10.9	13	Всього інших	% 4.2	4

Засідання

120 членів Конституційних зборів зібралися на перше засідання 23 квітня 1919 року (день, який відзначають як день народження естонського парламенту^[1]), і обрали голову, соціал-демократа Аугуста Рея.

• 7 травня збори прийняли закон про державну початкову освіту: встановлювався принцип обов'язкової і безкоштовної початкової 6-річної освіти. ^[3]
• 9 травня 1919 року естонський Тимчасовий уряд пішов у відставку і вперше було обраний повністю демократичний уряд Естонії під керівництвом прем'єр-міністра Отто Штрандмана (Естонська партія праці).
• 15 травня збори прийняли «Декларацію Естонських Конституційних Зборів про державну самостійність і незалежність Естонії», спрямовану світовій спільноті для визнання Естонії незалежною державою, підтвердивши тим самим першу Декларацію незалежності Естонії
• 4 червня 1919 року збори прийняли тимчасову конституцію Естонії.
• 10 жовтня 1919 року було прийнято закон про аграрну реформу, який конфісковував і перерозподіляв садиби балтійських німців, закінчивши 700-річний період володіння регіоном німцями після Лівонського хрестового походу.

^[4]

• 13 лютого 1920 був ратифікований Тартуський мирний договір, підписаний Естонією і Радянською Росією 2 лютого 1920 року.

Перша конституція Естонії була прийнята 15 червня 1920 року. Після того, як конституція набула чинності, і були проведені перші парламентські вибори, Конституційні збори саморозпустилися 20 грудня 1920 року. ^[2]