Жданов Володимир Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жданов.

Володи́мир Сергі́йович Жда́нов (нар. 12 травня 1999) — український військовослужбовець, підполковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2025).

Зовнішні відеофайли
	Герой України підполковник Жданов: про війну, втрату руки та незламність на YouTube, Перша Президентська бригада НГУ «Буревій», 23 травня 2025 р.

Володимир Жданов Володимир Сергійович Жданов
Підполковник
Загальна інформація
Народження	12 травня 1999(1999-05-12) (26 років) с. Ольгопіль, Гайсинський район, Вінницька область, Україна
Національність	українець
Alma Mater	Київський військовий ліцей імені Івана Богуна (2016), Військова академія у м. Одеса (2020).
Військова служба
Роки служби	2016—т.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	1 БрОП НГУ
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Щастя Бої за Рубіжне (2022) Бої за Кремінну
Командування
Командир батальйону «Форпост»
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Народився 12 травня 1999 року в с. Ольгопіль Гайсинського району на Вінничині. Батько Володимира — офіцер ЗСУ. Навчався в Ольгопільській середній школі.

Після 9 класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, який закінчив 2016 року. Вищу освіту здобув у Військовій академії в м. Одеса, яку закінчив 2020-го.

Перші бойові завдання виконував під час Операції об'єднаних сил на сході України, де командував аеромобільно-десантним взводом.

З початком російського вторгнення в Україну воював у Щасті, Рубіжному та Сєвєродонецьку. У боях за останнє місто дістав поранення ноги, але після відновлення повернувся до строю.

2023 року переведений до 1-ї Президентської бригади оперативного призначення «Буревій» Національної гвардії України, у лавах якої брав участь у боях на Куп'янському напрямку, а пізніше очолив 1-й батальйон оперативного призначення «Форпост». Окрім прямих обов’язків з планування бойових дій і керування батальйоном неодноразово особисто вступав у бій з кулеметом і гранатометом, очолював штурмові групи, разом зі своїми бійцями проводив штурмові дії в Серебрянському лісі, особисто знищив п’ятьох окупантів та під вогнем прикрив відхід побратимів, зірвавши наступ ворога^[1].

28 вересня 2024 року поблизу Стельмахівки знищив іще десятьох загарбників, забезпечив евакуацію поранених і до останнього утримував позицію, внаслідок танкового обстрілу дістав тяжке поранення і втратив ліву руку^[1][2][3].

12 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський вручив підполковнику Володимиру Жданову орден «Золота Зірка» ^[1][4].

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2025) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[5];
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (11 травня 2022) — за оособисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6].

Джерела

Жданов Володимир Сергійович / М. Г. Железняк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2025.