Желіба Володимир Іванович

Володимир Іванович Желіба (24 лютого 1934, село Журавка, Варвинський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР — 21 жовтня 2013^[2]) — радянський та український політичний діяч, дипломат. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Народний депутат України 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ (1981—1986). Член ЦК КПУ 1986—1991.

Желіба Володимир Іванович
Народився	24 лютого 1934(1934-02-24) Журавка, Варвинський район, Чернігівська область
Помер	21 жовтня 2013(2013-10-21) (79 років)
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d] і Уманський сільськогосподарський інститут (1957)
Знання мов	українська
Членство	Верховна Рада України I скликання
Посада	народний депутат України[1]
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Желіба.

Освіта

У 1952 — вступив до Уманського сільськогосподарського інституту. Закінчив:

• Уманський сільськогосподарський інститут імені О. М. Горького (1957).
• Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1980).

Кар'єра

Член КПРС з 1956 року.

З червня 1957 року — агроном-ентомолог Тростянецької МТС Заложцівського району Тернопільської області.

З червня 1958 року — головний агроном, начальник районної сільськогосподарської інспекції у Заложцівському районі.

З квітня 1961 року — головний державний інспектор по закупівлі у Заложцівському районі Тернопільської області.

З квітня 1962 року — 2-й секретар Заложцівського районного комітету КПУ; заступник секретаря парткому колгоспно-радгоспного управління.

З травня 1963 року — інструктор, консультант відділу організаційно-партійної роботи, інспектор ЦК КПУ.

З листопада 1971 по 1973 рік — 1-й заступник голови виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих.

З квітня 1973 по 1978 рік — секретар Чернігівського обласного комітету Компартії України.

З вересня 1978 по 1980 рік — слухач Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

З березня 1980 року — голова виконкому Кіровоградської обласної Ради народних депутатів.

З 6 квітня 1990 року — голова Кіровоградської обласної Ради народних депутатів.

З 4 березня 1990 року — Народний депутат України 1-го скликання

З лютого 1991 по лютий 1992 — сумістив посаду голови Кіровоградської обласної Ради та голови Кіровоградського облвиконкому.

З лютого 1992 року — член комісії ВР України з питань розвитку місцевого самоврядування.

З березня 1992 по січень 1998 — Надзвичайний та Повноважний посол України в Республіці Білорусь^[3][4].

З квітня 1998 року — радник міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора (1974, 1976);
• орден «Знак Пошани» (1971);
• орден Дружби народів (1984);
• орден «За заслуги» III ст. (.06.1997)^[5];
• почесна грамота Кабінету Міністрів України (.02.2004)^[6];
• медалі.

Див. також

• Посольство України в Республіці Білорусь