Жержевський Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Жерже́вський (нар. 24 грудня 1987, с. Шишкань, Молдавська РСР, СРСР — пом. 6 червня 2022, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старший солдат Національної гвардії України, старший механік-водій (фактично — командир підрозділу) батальйону «Свобода» 4-ї Бригади оперативного призначення "Рубіж", учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2022, посмертно).

Сергій Олександрович Жержевський
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	24 грудня 1987(1987-12-24) с. Шишкань, Молдавська РСР, СРСР
Смерть	6 червня 2022(2022-06-06) (34 роки) м. Сєвєродонецьк (Загинув смертю хоробрих у бою)
Псевдо	«Жорж»
Військова служба
Роки служби	2014—2016, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	Батальйон «Свобода», 4-та Бригада оперативного призначення «Рубіж» (2022)  «Донбас» (2014—2016)
Війни / битви	Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

З життєпису

Виріс у багатодітній родині (мав брата і чотирьох сестер), проживав у Розкішненській сільській раді Кіровоградської області^[1].

У 26-річному віці брав активну участь у подіях Революції Гідності, потому приєднався до добровольчого батальйону «Донбас» Національної гвардії України, у складі якого влітку 2014 року визволяв Попасну, Лисичанськ та Курахове. Був одним із учнів «Скіфа» — досвідченого розвідника-«афганця» прапорщика резерву Олександра Романенка.

У бою за Іловайськ із побратимами потрапив до полону проросійських терористів. 26 грудня 2014-го з іще 145 воїнами України звільнений з полону. 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 2016 року повернувся до цивільного життя, працював на будівництві, як в Україні, так і за кордоном.

У лютому 2022 року Сергій приєднався до столичного ДФТГ «Свобода», брав активну участь у визволенні Київщини, зокрема, міст Гостомель, Ірпінь, Буча. Після того, як добровольців-«свободівців» за їхнім бажанням було офіційно мобілізовано у один батальйон 4-ї бригади НГУ, у складі підрозділу обороняв міста Рубіжне та Сєвєродонецьк на Луганщині.

Загинув 6 червня 2022 року при обороні Сєвєродонецька, діставши смертельних поранень внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Похований на Лісовому кладовищі в Києві.

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (16 вересня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[2]
• Орден «За мужність» III ст. (25 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[3]