Жила В'ячеслав Миколайович (режисер)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жила.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Жила В'ячеслав Миколайович.

В'ячеслав Миколайович Жила (нар. 8 лютого 1961, м. Київ) — український режисер театру та кіно, актор, педагог. Народний артист України (2024). Заслужений діяч мистецтв України (2009). Лавреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Батько В'ячеслава та Олександра Жилів.

В'ячеслав Жила
В'ячеслав Миколайович Жила
Народився	8 лютого 1961(1961-02-08) (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	режисер, актор, педагог
Alma mater	Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого
Дружина	Олександра
Діти	В'ячеслав, Олександр
Нагороди та премії
В'ячеслав Жила у Вікісховищі

Життєпис

В'ячеслав Жила народився 8 лютого 1961 року в Києві.

Закінчив акторський (1985, клас Анатолія Решетникова) і режисерський (клас Сергія Данченка і Ростислава Коломійця) факультети Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Працював актором Чернігівського українського музично-драматичного театру (1985—1989). Від 1988 — актор, від 1994 — режисер-постановник, певний період^{[джерело?]} — заступник художнього керівника з творчих питань Тернопільського обласного драматичного театру ім. Т. Шевченка (нині академічний театр).

Від 1994 — викладач майстерності актора на театральному відділенні Тернопільського музичного училища (нині мистецький фаховий коледж імені Соломії Крушельницької).

Творчість

У доробку має більше 100 вистав у театрах України і Польщі. Автор восьми п'єс^{[джерело?]}.

Режисер-постановник

У театрі:

• «Екскоріал» М. Гельдерода,
• «Каліґула» А. Камю (1994),
• «Недоумкуватий Журден» М. Булгакова (1995),
• «Ніч на полонині» О. Олеся,
• «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем (1997, автор інсценізації),
• «Ромул Великий» Ф. Дюрренматта,
• «Одруження» і «Ревізор» М. Гоголя (1998, 2001),
• «Старомодна комедія» О. Арбузова (1999),
• «Русалчина ніч» за М. Гоголем, «Будьте здорові» Р. Шено (2000; 2001, м. Рівне),
• «Снігова королева» Є. Шварца (2002, м. Чернівці).

У кіно:

• «Жага неба» (2016).

Вистави були представлені на міжнародному фестивалі в м. Ліверпуль (1994, 1996, 1997, 2003; Велика Британія), серед них «Гуляння» за С. Мрожеком визнана «перлиною фестивалю» (1994). Також вони отримали перші премії на фестивалях «Тернопільські театральні вечори» (1999, краща режисура — «Ромул Великий» Ф. Дюрренматта; 2000, «Коханий нелюб» Я. Стельмаха; 2002, «Ромео і Джульетта» В. Шекспіра; 2003, «Не судилось» М. Старицького), «Прем'єри сезону» в Івано-Франківську (2001, «Коханий нелюб»; 2002, «Ромео і Джульетта»; 2003, «Не судилось»). На фестивалі комедії в Чернівцях (2004) — краща вистава «Аут в готелі» Р. Куні.

Ролі в театрі

• Лаерт, «Гамлет», В. Шекспіра,
• Сергій, «Провінціалки» Я. Стельмаха,
• Полковник Самойлович, «Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської,
• Панчоха, «Наливайко» В. Гримича.

Фільмографія

• «Трамвай ішов на фронт» — лейтенант (1984),
• «Проти місяця» — Віктор,
• «Час збирати каміння» — капрал (1992—1996);
• «Господарі» — журналіст,
• «Я все тобі доведу» (2019),
• «Червоний. Без лінії фронту» (2020)^{[джерело?]},
• «Дон Жуан із Жашкова» (2022)^{[джерело?]},
• «Киснева станція» (2022)^{[джерело?]}.

Нагороди

• Народний артист України (23 серпня 2024) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку^[1];
• Заслужений діяч мистецтв України (1 грудня 2009) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Тернопільської області, вагомі досягнення у праці та з нагоди 70-річчя утворення області^[2][3]
• Відзнаки Міністерства культури України (2000), Національної академії мистецтв України (2004).