Жуличі (Польща)

Жуличі^[2] (Жуліце, пол. Żulice) — село в Польщі, у гміні Телятин Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 371 особа (2011^[1]).

Село
Жуличі пол. Żulice
Координати 50°32′00″ пн. ш. 23°48′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Люблінське воєводство
Повіт	Томашівський повіт
Гміна	Телятин
Населення	371 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 84
Поштовий індекс	22-652
Автомобільний код	LTM
SIMC	0901890
GeoNames	753064
OSM	↑2691016 ·R (Ґміна Телятин)
Жуличі Жуличі (Польща) Жуличі Жуличі (Люблінське воєводство)
Жуличі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жуличі.

Історія

Колишня церква Воскресіння. Фото 2020 р.

Вперше існування церкви в селі відзначене у 1472 р.^[3]

Наступна згадка походить щойно з 1749 р. в зв'язку з участю священика у Білопольському соборі духовенства Холмської єпархії. У акті візитації 1775 р. описана дерев'яна будівля з трьома маківками на даху. За легендою, ця церква була збудована на цвинтарі, розташованому неподалік панської садиби. В роки володіння садибою дідича Вінцента Макомаського (початок XIX ст.) в нього проживала його племінниця Романовська з недорозвиненою донькою, яка боялася церковних дзвонів. Тому дідич Макомаський збудував на певній віддалі від села під лісом цегельню, в якій випалювали цеглу на нову муровану церкву, розташовану поряд з лісом, будівництво якої завершено у 1828 р. З 1875 р. православна.^[3]

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою^[4].

Після першої світової війни церква перетворена на костел. В часах німецької окупації знову православна парафіяльна церква. У 1945 р. відремонтована і перетворена на костел^[3].

У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в селі 18 українців^[5]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 90 осіб^[6].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Демографія

У 1943 році в селі проживало 365 українців і 232 поляки^[2].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	185	47	119	19
Жінки	186	32	107	47
Разом	371	79	226	66

Особистості

Народилися

• Петро Грицик (нар. 1944) — український живописець^[8].