Жільбер Дюпре

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дюпре.

Жільбер Луї Дюпре (фр. Gilbert-Louis Duprez; 6 грудня 1806(18061206), Париж — 23 вересня 1896, Пуассі) — французький оперний співак (тенор), музичний педагог, реформатор вокального виконавства.

Жільбер Дюпре
фр. Gilbert Duprez
Основна інформація
Дата народження	9 грудня 1806(1806-12-09)[1]
Місце народження	former 6th arrondissement of Parisd, Париж[2] або Париж
Дата смерті	23 вересня 1896(1896-09-23)[3][4][5] (89 років)
Місце смерті	rue de la Tourd, XVI округ Парижа[6]
Поховання	Цвинтар Монмартр
Громадянство	Франція
Професії	композитор, оперний співак, музичний педагог
Відомі учні	Емма Албаніd, Luigi Agnesid і Pauline Vanerid[7]
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал[d]
Жанри	опера
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди
Діти	Caroline Duprezd[8]
Автограф
Файли у Вікісховищі

Біографія

Опановувати музику розпочав у дитячому віці, навчаючись у Паризькій музичній школі Олександра Шорона^[en]. У 1825 році дебютував на сцені театру Одеон у ролі графа Альмавіви в опере Россіні «Севільський цирульник». Але успіху не добився. У 1827 році одружився з сопрано Александрина Дюперрон, з якою вчився у музичній школі.

У 1828 році з дружиною їде до Італії навчатися співу. Пробув в Італії майже шість років (1830—1836, за свідченням Рауля Юссона), де засвоїв механізм прикриття звуку. Під час навчання виступав з великим успіхом у багатьох містах Італії. Виконував провідні партії в операх відомих композиторів.^[9]

Після повернення до Парижа, Дюпре вразив публіку виконанням по-новому (прикритим звуком) партії Арнольда в опері «Вільгельм Телль» Россіні. Привніс нові елементи у виконання партій драматичного тенора (Рауль, Арнольд, Роберт) в операх Мейєрбера. Співав партії в операх, які до цього виконував Адольф Нуррі. Дюпре вніс елементи романтизму при виконанні партій.

Виступи на сцені опери припинив у 1855 році через проблеми з голосом.

Ще під час сценічної діяльності розпочав викладацьку діяльність. У 1842—1850 роках — професор сольного співу Паризької консерваторії. У 1853 році відкрив власну школу — «Вокальний інститут», яка підготувала багато співаків.

Вокально-педагогічна діяльність

У вокальне мистецтво Дюпре ввійшов, як реформатор техніки співу. В основній праці «Мистецтво співу» (Париж, 1846) він довів необхідність формування змішаного регістру співочого голосу і прикриття верхньої ділянки діапазону чоловічого голосу. Найважливішим досягненням вважається запровадження в педагогічну практику виконавської техніки «змішаного регістру».