Жіноча літературна премія

Жіноча літературна премія (англ. Women's Prize for Fiction; раніше мала спонсорські назви Бейліс та Орандж) — одна з найпрестижніших літературних премій Великої Британії^[1][2][3]. Цією премією щороку нагороджують письменницю будь-якої національності за найкращий роман, написаний англійською мовою, і опублікований у Великій Британії у попередній рік^[4]. Заснована в 1996 році.

Жіноча літературна премія
англ. Women's Prize for Fiction
Присуджують за	за найкращий роман, написаний жінкою англійською мовою, і опублікований у Великій Британії за минулий рік.
Країна	Велика Британія
Рік заснування	1996
womensprize.com/prizes/womens-prize-for-fiction/

Назви

У попередні роки мала спонсорські назви:

• 1996—2006: Літературна премія Орандж (англ. Orange Prize for Fiction)
• 2007—2008: Літературна премія Орандж Бродбанд (англ. Orange Broadband Prize for Fiction)
• 2009—2012: Літературна премія Орандж (англ. Orange Prize for Fiction)
• 2013: Жіноча літературна премія (англ. Women's Prize for Fiction)
• 2014—2017: Жіноча літературна премія Бейліс (англ. Baileys Women's Prize for Fiction)
• з 2018: Жіноча літературна премія (англ. Women's Prize for Fiction)

Історія

Премія була заснована для того, щоб відзначати літературні досягнення письменниць^[4][5]. На створення премії організаторів підштовхнула Букерівська премія 1991 року, коли серед авторів книг, котрі потрапили до короткого списку, не виявилося жодної жінки, незважаючи на те, що 60 % опублікованих книг того року були написані жінками. Тоді група чоловіків та жінок, які працюють у книжковій індустрії — автори, видавці, літературні агенти, продавці книг, бібліотекарі, журналісти — зібралися, щоб обговорити цю проблему. Їх дослідження показало, що досягнення жінок у галузі літератури часто не відзначали основними літературними нагородами.

Переможниця премії отримує 30 000 фунтів стерлінгів, а також бронзову скульптуру під назвою «Бессі», яку створила мисткиня Грізель Нівен, сестра актора та письменника Дейвіда Нівена. Сама скульптура зображає жіночу фігуру і заввишки 12 сантиметрів^[4].

Зазвичай, довгий список номінанток оголошується щороку в березні, а короткий список — у червні; переможницю називають кілька днів потому. Щороку переможницю обирає комітет з «п'яти видатних жінок»^[6]. Перша п'ятірка номінанток та переможниця отримують право на видання свого роману у шкіряній палітурці.

Спочатку спонсором премії виступав оператор мобільного зв'язку «Orange». Проте 2012 року компанія припинила фінансування премії^[7]. У 2014—2017 роках спонсором премії був бренд алкогольних напоїв «Бейліс»^[8]. З 2018 призовий фонд складається з приватних пожертвувань^[9].

Переможниці

Переможниці премії:

• Гелен Данмор^[en] (1996)^[10],
•  Енн Майклз^[en] (1997)^[11],
• Керол Шилдс^[en] (1998)^[12],
• Сюзанна Берн^[en] (1999)^[13],
• Лінда Грант (2000)^[14],
• Кейт Гренвілл (2001)^[15],
• Енн Петчетт (2002)^[16],
• Валері Мартін^[en] (2003)^[12],
• Андреа Леві^[en] (2004)^[17],
• Лайонел Шрайвер^[en] (2005)^[18],
• Зеді Сміт (2006)^[19],
• Чімаманда Нґозі Адічі (2007)^[20],
• Роуз Тремейн^[en] (2008)^[21],
• Мерилін Робінсон^[en] (2009)^[22],
• Барбара Кінґсолвер (2010)^[23],
• Теа Обрехт^[en] (2011)^[24],
• Медлін Міллер (2012)^[25],
• Емі Гоумс^[en] (2013)^[26],
• Емеар Макбрайд^[en] (2014)^[27],
• Алі Сміт (2015)^[28],
• Ліза Макіннерні^[en] (2016)^[29],
• Наомі Альдерман (2017)^[30],
• Каміла Шамсі^[en] (2018)^[31],
• Таярі Джонс (2019)^[32],
• Меґґі О'Фаррелл (2020)^[33],
• Сюзанна Кларк (2021)^[34].

#ThisBook

У травні 2014 року «Жіноча літературна премія» запустила кампанію #ThisBook. Метою кампанії було з'ясувати, які книги, написані жінками, справили найбільший вплив на читачів^[35]. Для запуску кампанії вибрали дев'ятнадцять жінок, «що надихають», і потім тисячі людей з «широкої громадськості» висловили своє бачення таких книг через Твіттер. Список з 20 переможниць оголосили 29 липня 2014 року. Організатори зазначили, що половина книг, що увійшли до цього списку, були опубліковані до 1960 року^[36].

Книги обрані в межах кампанії «#ThisBook»:

1. Убити пересмішника, Гарпер Лі
2. Оповідь служниці, Марґарет Етвуд
3. Джейн Ейр, Шарлотта Бронте
4. Гаррі Поттер, Джоан Роулінг
5. Буремний перевал, Емілі Бронте
6. Гордість і упередження, Джейн Остін
7. Ребекка, Дафна дю Мор'є
8. Маленькі жінки, Луїза Мей Елкотт
9. Таємна історія, Донна Тартт
10. Я захоплюю замок^[en], Доді Сміт
11. Під скляним ковпаком, Сильвія Плат
12. Кохана, Тоні Моррісон
13. Звіяні вітром, Марґарет Мітчелл
14. Нам потрібно поговорити про Кевіна^[en], Лайонел Шрайвер^[en]
15. Дружина мандрівника в часі, Одрі Ніффенеггер
16. Міддлмарч, Джордж Еліот
17. Я знаю, чому птаха співає в клітці^[en], Майя Енджелоу
18. Золотий щоденник^[en], Доріс Лессінг
19. Барва пурпурова, Еліс Вокер
20. Жіноча кімната^[en], Мерилін Френч^[en]

Повернути її ім'я

До 25-ї річниці премії організатори у співпраці зі спонсором Бейліс організували перевидання 25 книг, написаних жінками-авторами, які спочатку були видані під чоловічими псевдонімами, наприклад Міддлмарч Мері Енн Еванс (Джордж Еліот)^[37]. Справжнє ім'я автора надруковане на суперобкладинці книг у серії під назвою «Повернути її ім'я» (англ. Reclaim Her Name).