Заболоття (гміна Кодень)

Заболоття^[2] (Заболотє, Заблоце, пол. Zabłocie) — село в Польщі, у гміні Кодень Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 252 особи (2011^[1]). Одне з найбільш українізованих за часів міжвоєнної Польщі сіл Південного Підляшшя^[3].

Село Заболоття пол. Zabłocie Православна церква святого Миколая Координати 51°50′52″ пн. ш. 23°33′24″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Більський повіт Гміна Кодень Населення 252 особи (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 83 Поштовий індекс 21-509 Автомобільний код LBI SIMC 0014054 OSM ↑3101237 ·R (Ґміна Кодень) Заболоття Заболоття (Польща) Заболоття Заболоття (Люблінське воєводство)  Заболоття у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Заболоття.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Заблоце.

Історія

1668 року вперше згадується церква в селі^[4].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою^[5].

У 1921 році село входило до складу гміни Заблоття Більського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки^[6]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 108 будинків та 508 мешканців, з них^[6]:

• 246 чоловіків та 262 жінки;
• 493 православні, 13 римо-католиків;
• 377 українців, 124 поляки, 7 осіб іншої національності.

За звітом польської поліції, у 1935 році православна парафія Заболоття налічувала 2823 вірян^[7]. У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила цвинтарну православну церкву^[4].

У вересні 1939 року, під час німецько-радянського вторгнення в Польщу, у селі відбувалася польсько-українська збройна сутичка, коли під час проходження Заболоттям польського загону, що відступав з фронту, його атакували українські підпільники^[7]. Поляки взяли в заручники собі декількох місцевих мешканців, яких пізніше відпустили^[7]. Внаслідок перестрілки загунув один український підпільник родом зі сусідніх Шостаків та декілька польських військових^[7].

Православна капличка

За німецьким переписом 1940 року, у селі проживало 713 осіб, з них 603 українці, 86 «русинів», 17 поляків і 7 білорусів^[7]. На однойменній колонії тоді було 273 жителі, з яких 221 поляк, 51 українець і 1 «русин»^[7]. У 1941 році в селі діяла українська двоповерхова мурована семикласова школа^[8][7]. У 1943 році в селі мешкало 713 українців та 41 поляк, а в сусідній однойменній колонії — 193 поляки та 45 українців^[2]. У середині 1940-х років у районі Заболоття діяла сотня УПА Івана Романечка («Володі»), що належала до тактичного відтинку «Данилів»^[7]. У 1947 році в рамках операції «Вісла» польською армією із Заболоття було виселено 316 українці^[2]. В пам'ять про депортацію в селі встановлено хрест^[3].

У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 21 учень^[9]. У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][10]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	111	14	77	20
Жінки	141	18	68	55
Разом	252	32	145	75

Релігія

У селі збереглася церква святого Миколая^[3].

Особистості

Народилися

• Анастасія Гаврилюк (1907—1973) — українська радянська фармакологиня^[11].
• Михайло Гаврилюк (1932—2006) — український учений, фахівець у галузі інформаційно-вимірювальної техніки.
• Олександр Гаврилюк (1911—1941) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.