Загорський Василь Георгійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Загорський.

Васи́ль Гео́ргійович Заго́рський (молд. Vasile Zagorschi; 27 лютого 1926, Кара-Махмед, Ізмаїльський повіт, Бессарабія, Румунія — 1 жовтня 2003) — радянський і молдавський композитор, педагог і піаніст. Член Спілки композиторів Молдавської РСР (1956), з 1964 року — її голова, 1968 — секретар правління Спілки.

Василь Георгійович Загорський
рум. Vasile Zagorschi
Зображення
Основна інформація
Дата народження	27 лютого 1926(1926-02-27)
Місце народження	Карамахмед, Румунське королівство
Дата смерті	1 жовтня 2003(2003-10-01) (77 років)
Роки активності	з 1947
Громадянство	СРСР →  Молдова
Професії	композитор, піаніст
Освіта	Alexandru Lahovari National Colleged (1945) і Кишинівська державна консерваторія (1952)
Інструменти	фортепіано
Членство	Спілка композиторів СРСР
Партія	КПРС
Заклад	Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова: відмінності між версіями
Нагороди

Життєпис

Навчався в Кишинівській середній школі (1941—1944), потім в середній школі в Рамніку-Валча (1944—1945).^[1]

1952 року закінчив Кишинівську консерваторію — клас Л. С. Гурова.

Одночасно в 1947—1951 роках працював викладачем теоретичних предметів в музичній школі-десятирічці, у 1951—1953 — викладачем та заступником директора по науковій та навчальній роботі Кишинівського музичного училища.

1957—1959 роки — заступник директора по науковій та навчальній роботі Кишинівської консерваторії.

Протягом 1959—1962 років — директор Молдавського театру опери та балету.

1960 року вдостоєний звання заслуженого діяча мистецтва Молдавської РСР.

Лауреат Державної премії Молдавської РСР 1968 року — «за рапсодію для скрипки, двох фортепіано та групи ударних інструментів».

1970 року отримує звання доцента.

В 1978—1990 роках був у складі Виконавчої ради Міжнародного музичного консиліуму ЮНЕСКО.

1982 — народний артист Молдавської РСР.

В його творчому доробку —балет, кантати, інструментальні п'єси, романси, симфонії, музика до фільмів:

• 1955 — «Молдавські наспіви» — спільно з Шико Арановим,
• 1964 — «При спробі втечі»
• 1967 — «Маріанна»
• 1970 — «Ризик»
• 1973 — «Мости»
• 1978 — «Агент секретної служби»
• 1982 — «Ця чоловіча робота»
• 1982 — «Лебеді у ставку»
• 1985 — «Життя і безсмертя Сергія Лазо» (3-серійний)

Був депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 8-го скликання.

1997 року нагороджений Орденом Республіки.