Задвицький Борис Еммануїлович

Задвицький Борис Еммануїлович (нар. 1 серпня 1924, Миколаїв, Україна — 27 серпня 1980, Миколаїв, Україна) — український художник-графік та живописець.

Задвицький Борис Еммануїлович
Народження	1 серпня 1924(1924-08-01) Миколаїв, Україна
Смерть	27 серпня 1980(1980-08-27) (56 років)
	Миколаїв, Україна
Національність	україна
Країна	СРСР
Жанр	графіка, живопис
Навчання	Одеське художнє училище імені М. Грекова
Напрямок	пейзаж, натюрморт, портрет, плакат

Життєпис

Народився 1 серпня 1924 року в Миколаєві.

У 1950 році закінчив Одеське художнє училище імені М. Грекова. Викладачі з фаху: Л. Мучник, М. Тодоров.

З 1956 року учасник міських мистецьких виставок, мав персональні виставки в Миколаєві (1963) і Одесі (1967, 1969). Автор жанрових полотен, пейзажів, натюрмортів, портретів і плакатів^[1].

Мав доньку Юлію, яка після розпаду СРСР емігрувала в Ізраїль, забравши з собою кілька робіт художника.

Жив і працював в Миколаєві. Помер 27 серпня 1980 року.

Творчий доробок

Вибрані твори:

• «Перший сніг», «Автопортрет» (ліногравюра, обидва — 1956);
• «Знищимо атомну зброю!» (плакат, 1957);
• «На водопої» (1957);
• «Краї рідні» (1958);
• «Осінь» (1958);
• «Людство вимагає роззброєння» (плакат, 1960);
• «Крим», «Роки грозові» (обидва — 1960);
• «В. Ленін» (1961);
• «На крутому підйомі» (1963);
• «Нова околиця» (1965);
• «Сільські красуні (Праворуч рівняйся!)» (1967);
• «Порт» (1968);
• «Дядько Григорій — вантажник» (1969);
• Графічна серія «На морських кордонах» (1972—1973);
• «На навчаннях» (1973).