Задорожнє (озеро)

Задоро́жнє — озеро у Стрийському районі Львівської області утворене в результаті затоплення Дроговизького вапнякового кар’єру. Озеро розташоване на висоті 265 м над рівнем моря; глибина озера — 27 м. Довжина — 1 123 м, ширина — 560 м. Берегова лінія становить 3 135 м.

Озеро Задорожнє
Північний берег озера Північний берег озера
49°33′ пн. ш. 23°55′ сх. д.
Розташування
Країна	Україна
Геологічні дані
Тип	штучне карстове озеро
Розміри
Площа поверхні	0,628 км²
Висота	265  м
Глибина макс.	27  м
Розмір	1123 x 560 м2
Берегова лінія	3,13 км
Вода
Басейн
Країни басейну	Україна
Інше
Міста та поселення	Дроговиж
Інформаційна табличка Інформаційна табличка
Задорожнє (озеро) (Україна)

Виникнення озера

Історія кар’єру

Озеро Задорожнє зобов’язане своїм виникненням Миколаївському цементному заводу і багатим покладам вапняку в цьому районі.

Розробка кар’єру почалася у 1940-му році, одночасно з будівництвом цементного заводу. У 1941-му війна законсервувала будівництво. Є свідчення, що в 1943-му році були спроби німецької сторони запустити виробництво і почати випускати цемент, але це було малоуспішно. Основна експлуатація дроговизького кар'єру почалася з початку 50-х років.

Видобуток проводився відкритим способом, глибина кар’єру на початку не перевищувала 10 метрів. По суті це і є стандартом для такого роду кар’єрів. Добутий вапняк відправлявся у збагачувальний цех, який і зараз можна побачити, під'їжджаючи до озера. У цьому цеху вапняк дробився до необхідної фракції і вирушав по трубі у вигляді суспензії на завод. Дана технологія використовується і зараз, але вже на новому кар’єрі.

Невдало зроблений землевідвід не міг забезпечити доступного розвитку кар’єру. Зі сходу кар'єр був обмежений залізницею і річкою Щирка, з півдня і заходу він межував з річкою Зубра. Таким чином, кар’єр міг розвиватися або на північ, або в глибину. За словами місцевих жителів, вже до кінця 60-х років, глибина кар’єру дозволяла добувати мармур. Достовірна глибина кар'єру на момент прориву карсту не відома. За різними даними, вона коливалася від 40 до 60 метрів, перевищуючи глибину стандартних вапняних кар’єрів в кілька разів.

За словами очевидців^{[джерело?]}, глибина кожного ряду кар’єра становила 7 метрів, а ширина — 6-8 метрів. Це було обумовлено діючими стандартами, глибиною ходу роботи ковша екскаватора і розмірами кар'єрної техніки, що вивозить видобутий матеріал на верх. За словами працівника кар’єра, на початку 70-х років вже використовувалися потужні спеціалізовані самоскиди "Белаз".

Поступово кар'єр досяг глибини вироблення в 7 ярусів. На дно кар'єра була підведені електрика та вода для забезпечення технічних потреб. Залишки труб, стовпів і електричних проводів досі можна побачити на дні озера.

Затоплення кар’єру

У 1974 році у північно-східній частині кар’єра стався прорив одного з численних карстів, що оточували об'єкт. Спроби відкачування води результатів не приносили. Тому було прийнято рішення про евакуацію техніки з кар’єру і його затоплення.

За можливості вся техніка, яка могла самостійно пересуватися, була піднята з кар’єру. Внизу залишилися тільки деякі великі запчастини та залишки технічних споруд і механізмів, які вимагали тривалого демонтажу. Тому під водою ви не зустрінете бульдозера і екскаватора, хоча можете натрапити на зняті з них і не вивезені лопату й ківш.

З метою убезпечити залізничне полотно, в 70-і роки минулого століття був проведений гідронамив, який зміцнив західний берег озера і зробив більш доступними інші його береги.

Озеро сьогодні

Сьогодні озеро популярне серед любителів активного відпочинку. У водоймі розвивається флора і фауна, зростає популяція риб. На східному березі озера утворений дачний кооператив працівників цементного заводу. На західному березі більшість ділянок озера в даний момент здані в оренду під пляжі та рекреаційні зони.

• 
  Південний берег озера
• 
  Пункт пропуску в дачний кооператив
• 
  Відпочинок на озері
• 
  Водосховище "Байкал-2"
• 
  Водосховище "Байкал-2"
• 
  Форельне господарство "Рудники"
• 
  Озеро взимку