Заклинський Ростислав Романович

Заклинський Ростислав Романович (псевдоніми і криптоніми: Славко, Закл., Рост., Ром., З. Я., В'юн, Славко З., Юн В., Р. З., Н. Н.; *20 жовтня 1887, Станиславів (нині Івано-Франківськ) — †18 вересня 1974, Львів) — український історик, письменник, редактор, педагог, фольклорист, музеєзнавець, доктор права (1918). Син Романа Гнатовича, брат Богдана Романовича та Корнила Романовича Заклинських. Фігурант процесу 101 (1911).

Заклинський Ростислав Романович
Народився	20 жовтня 1887(1887-10-20) Станиславів (нині: Івано-Франківськ)
Помер	18 вересня 1974(1974-09-18) (86 років) Львів
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР
Діяльність	письменник
Посада	директор музеюd
Партія	Українська Радикальна Партія (1908-1918) КП(б)У (1921-?)
Брати, сестри	Богдан Заклинський

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Заклинський.

Життєпис

Закінчив Станиславівську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Празького, Львівського університетів, закінчив юридичний факультет Віденського університету (1913), географічний факультет Самаркандського учительського інституту (1941).

1907 — адміністратор літературно-наукового місячника «На просвіті», 1909 — співробітник «Зірки», видання, призначеного для таємних гуртків молоді Станіслава. З 1910 працював у редакції газети «Громадський голос» (Львів), згодом — у бібліотеці НТШ. 4 липня 1911 року був засуджений на процесі 101 до одного місяця тюремного ув'язнення за участь в студентському вічі 1 липня 1910 року в стінах Львівського університету. В січні 1912 року був відрахований на 4 семестра з правничого факультету^[1]. Невдовзі амністований і поновлений на навчанні.

1913–1918 редагував журнал «Шляхи». 1918 працював у адвокатській канцелярії Л. Бачинського у м. Станіслав. 1919 очолював друкований орган Української радикальної партії газету «Народ», 1920 — газету «Галицький комуніст». 1921–1926 (за іншими джерелами до 1924) — викладач Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. 1924–1929 (за іншими джерелами — 1926–1933) — викладач у Київському сільськогосподарському та художньому інститутах. Був директором Історичного музею у Києві. 1930–1933 — редактор видавництва літератури і мистецтва, с.н.с. Інституту Тараса Шевченка у Харкові, водночас — директор музею Т. Г. Шевченка при Інституті.

31 серпня 1933 за безпідставними звинуваченнями звільнений з роботи, без суду і слідства висланий до Сибіру, згодом — до Карелії, Середньої Азії. Брав участь у будівництві Біломорканалу.

1948–1951 вчителював у Долішньо-Петранецькій семирічній школі на Станіславщині, керував Цитульською початковою школою на Львівщині. З 1960-х жив і працював у Малих Кривчичах Львівської області.

Учасник таємних молодіжних гуртків драгоманівського напрямку. Входив до УРП (1908–1918), член її головної управи. Брав участь у роботі управи товариства «Українська молодіж» у Станіславі, заарештовувався та ув'язнювався за участь у боротьбі за український інститут у Львові (1910).

До 1 листопада 1918 перебував у лавах Легіону Українського Січового Стрілецтва, співробітник «Пресової квартири УСС», її власний воєнний кореспондент. Згодом належав до УГА. 1920 у складі Червоної Української Галицької армії воював проти поляків, 1921 вступив до КП(б)У. Належав до літературного об'єднання «Західна Україна».

Присуджено ступінь доктора права Ягелонським університетом у Кракові (1918).

Автор статей про творчість Ю. Федьковича, Лесі Українки, Марка Черемшини, М. Бажана. Упорядник архіву родини Заклинських.

1950-ті записував фольклор, переважно пісенні форми.

Твори

• Світогляд Івана Франка. — Львів, 1916;
• Іван Франко як публіцист. — Львів, 1918;
• Громадсько-політичний рух в Галичині й Іван Франко // Іван Франко. — К., 1926;
• Іван Семанюк (Марко Черемшина) // Західна Україна. — 1927. — № 1;
• Марко Черемшина // Життя і революція. — 1927. — № 9;
• Передмова до кн.: Атаманюк В. (Яблуненко). Над Дністром. — К., 1927;
• Осип Юрій Федькович. — К., 1929;
• Перша повість Івана Франка. — К., 1932.

Джерела та література

• Г. П. Герасимова. Заклинський Ростислав Романович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 208. — ISBN 966-00-0610-1.
• П. І. Арсенич. Заклинський Ростислав Романович [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2006. — Вип. 2, ч.3. — С.68-70.
• Relegowanie studentów ukraińskich // Kuryer Lwowski. — 1912. — № 26. — С. 2.