Закон Шперера

Закон Шперера — емпіричний закон у фізиці Сонця, який описує зміну геліографічних широт, на яких утворюються сонячні плями та інші активні області протягом сонячного циклу^[1]. Його відкрив англійський астроном Річард Крістофер Керрінгтон близько 1861 року^[2]. Робота Керрінгтона була вдосконалена німецьким астрономом Густавом Шперером.

На початку сонячного циклу активні області зазвичай з'являються на поверхні Сонця на широті від 30° до 45°. Протягом циклу вони з'являються на все нижчих і нижчих широтах. У сонячному максимумі їхня середня широта зменшується до 15°, а в кінці циклу — приблизно до 7°. Коли старий цикл сонячних плям згасає, перші активні області нового циклу знову з'являються на високих широтах^[3].