Закінчення

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Закінчення (значення).

Закі́нчення (фле́ксія^[1], лат. exitus, англ. flexion) — змінна звукова частина змінюваного слова. Відсутність звукового закінчення заведено називати нульовим закінченням.

Закінчення додаються до основи слова і виражають його граматичне значення (особу, час, рід, відмінок тощо), а також зв'язують слова у словосполучення та речення.

Незмінювані слова не мають закінчень. До незмінюваних слів належать:

1) незмінні іменники іншомовного походження (таксі, кіно тощо);

2) прислівники;

3) дієприслівники;

4) числівники;

5) неозначена форма дієслова (говорити, купатись, танцювати);

6) абревіатури (ООН, МЗС);

7) службові частини мови (прийменник, сполучник, частка);

8) вигуки.

Див. також

• Словозміна