Залеський Осип Степанович

О́сип Степа́нович Зале́ський (16 квітня 1892, c. Тростянець Малий, тепер Золочівський район, Львівська область^[1] — 13 березня 1984, Баффало, США) — український галицький педагог, композитор, диригент, літературознавець, автор пісень, наукових праць, видавець.

Осип Степанович Залеський
Зображення
Основна інформація
Дата народження	16 квітня 1892(1892-04-16)
Місце народження	c. Тростянець Малий, Золочівський район, Львівська область
Дата смерті	13 березня 1984(1984-03-13) (91 рік)
Місце смерті	Баффало, США
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  США
Професії	композитор, диригент, літературознавець, педагог, літературознавець
Освіта	Вищий музичний інститут імені М.Лисенка. Львівський університет.
Твори у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залеський.

Життєпис

У 1903 році родина перебралася до Золочева, за рік помер батько. Щоби закінчити гімназію, Осип підряджався на всілякі праці.

У 1911 році поступив до Львівського університету на студії природознавства. Одночасно навчався у Вищому музичному інституті імені М. Лисенка (нині — Львівська національна музична академія), набував практики хорового співу в хорах «Львівський боян» і «Бандурист».

У 1912 році в газеті «Dzennik Ludowy» опубліковано його статтю про Миколу Лисенка. Дописував до журналу «Ілюстрована Україна», був членом редакції щоденника «Діло», із Михайлом Гайворонським заснував видавництво «Ліра».

Четар УГА Осип Залеський

З початком Першої світової війни Залеські виїхали до Відня. Осип навчався одночасно у Вищій музичній школі Кайзера та Віденському університеті, став активним учасником українського молодіжного товариства «Січ». Восени 1916 року призваний до війська, на Буковині був перекладачем із російської мови.

Розвал Австро-Угорської імперії застав його у Могилеві-Подільському. Вступив до лав Української Галицької армії, воював до весни 1919 року.

У 1920-му одружився з Ґертрудою Пальм, народженою в Естонії і став учителем у приватній гімназії українського товариства «Рідна школа» в Чорткові.

У 1921 році прибув до Станіславова на працю вчителя природознавства в гімназію. Одночасно заснував тут філію Львівського музичного інституту імені М. Лисенка, став її директором. Відновив діяльність видавництва «Ліра», серед інших книг, видав також кілька своїх збірок пісень.

У 1938 році викладав у Станиславівській ІІІ державній гімназії ім. Станіслава Сташиця, звідки 15 липня^[2] шкільна влада перевела його до Бучача, а його місце праці віддали польському вчителеві. У Бучацькій державній польськомовній гімназії працював з 1 вересня 1938 року.^[2]

З початком Другої світової війни виїхав з родиною до Ерфурту в Німеччині, де працював у великій городньо-насіннєвій фірмі.

З окупацією нацистами Польщі родина перебралася до Ярослава, працював в українській гімназії учителем природознавства та очолював хор «Ярославський боян».

У 1944 році — вимушена еміграція, воєнні обставини відлучили його від родини. Дружина з доньками Лідією та Христиною опинилася в таборі переміщених осіб у Фіссені, де і померла в 1946 році. Тільки по смерті дружини зміг злучитися з доньками в Баварії.

У 1950 році родина виїздить до США, у Баффало. Тут створює хор при організації УККА, долучається до відкриття курсів українознавства, суботньої школа, українського клубу «Наша хата», секції «Пласту», керує низкою хорів, стає інспектором Шкільної ради у Баффало, Рочестері та Сіракузах.

У 1955 — разом із другою дружиною, Галиною Лагодинською-Залеською, заснував у Баффало філію Українського музичного інституту.

Помер у Баффало 13 березня 1984 року.

Доробок

Написав цілу низку статей, з них

• «Василь Барвінський»,
• «Василь Безкоровайний, композитор, педагог»,
• «Сидір Воробкевич»,
• «Ярослав Лопатинський»,
• «Станіслав Людкевич»,
• «До історії пісень УСС»,
• «Іван Франко й музика»,
• «Гнат Хоткевич і відродження бандури».
• «Наше шкільництво, від сивої давнини по 1939 рік», «Соломея Крушельницька», «Піяністка Софія Ілевич», «Крукова гора» у збірнику Бучач і Бучаччина.^[3]

Видані теоретичні праці

• «Короткий начерк історії української музики» — 1958, видавництво «Америка» у Філадельфії,
• «Загальні основи музичного знання» — 1958, «Говерла» в Нью-Йорку,
• книжка про М. Лисенка — «Новий шлях» у Вінніпеґу,
• «Музичний диктант» — вправи та пісні для вивчення музичної грамоти — Баффало, 1961.
• Мала українська музична енциклопедія / упор. О. Залеський. — Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1971. — 125 c.

Літературні тексти

• Вражіння з мандрівки по Гуцульщині // «Діло» (Львів), чч. 184-188, 23-27 серпня 1938 р. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Збірки пісень

• «Колядничок для співу на дитячі голоси» (1922)
• «Пісні на один голос із фортепіано» (1923)
• «Полягли в бою» (1923)
• «До весни; З вечірних мелодій]» (жіночі хори) (1970)^[4]