Залиманська волость

Залиманська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Залиман.

Залиманська волость
Центр	Залиман
Площа	33 037 (1880)
Населення	13 557 осіб (1880)
Густота	37.6 осіб / км²

Станом на 1880 рік складалася із 13 поселень, 11 сільських громад. Населення — 13 557 осіб (6860 чоловічої статі та 6697 — жіночої), 1858 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	32109	26782
Приватної власності	486	144
Іншої власності	442	363
Загалом	33037	27289

Поселення волості на 1880 рік^[2]:

• Залиман, Вервеківка й Лисогірка  — приміська слобода, колишні державні хутір і слобода при річці Богучар, 3660 осіб, 362 двори, православна церква, школа, 3 шкіряних заводи, 3 вівчарних завод, 22 вітряних млини. За 7 верст — салотопня.
• Гадюча — колишня державна слобода, 1292 особи, 193 двори, православна церква, 16 вітряних млинів.
• Грушова — колишня державна слобода при річці Дон, 1321 особа, 203 двори, православна церква, школа.
• Куп'янка — колишня державна слобода при річці Ліва, 1322 особи, 203 двори, православна церква, 11 вітряних млинів.
• Лохвицька — колишня державна слобода при річці Богучар, 1772 особи, 263 двори, православна церква, школа, 19 вітряних млинів.
• Перещепний — колишній державний хутір, 645 осіб, 100 дворів, 10 вітряних млинів.
• Поповка — колишній державний хутір при річці Богучар, 1085 осіб, 165 дворів, православна церква.
• Свинюха — колишній державний хутір при річці Дон, 657 осіб, 96 дворів.
• Філоново — колишня державна слобода при річці Богучар, 1168 осіб, 171 двір, православна церква, 22 вітряних млини.

За даними 1900 року у волості налічувалось 25 поселень із переважно українським населенням, 6 сільських товариств, 139 будівель й установи, 2378 дворових господарств, населення становило 13 243 особи (6675 чоловічої статі та 6568 — жіночої)^[3].

1915 року волосним урядником був Єгор Данилович Ковальов, старшиною — Іван Васильович Звозянков, волосним писарем — Степан Олександрович Виноградов^[4].