Залізничний транспорт Японії

Залізничний транспорт Японії (яп. 日本の鉄道) — один з найважливіших видів транспорту Японії. Залізниця відіграє важливу роль у внутрішньоміських та міжміських перевезеннях, — на частку залізниці у пасажирських перевезеннях громадським пасажирським транспортом в Японії припадає 81,7 % (2021).^[1] Поміж залізниць світу за показником перевезення пасажирів, що вимірюється у пасажиро-кілометрах, японські залізниці посідають 2-е місце в світі (після Китаю).^[2] Вважається, що пунктуальність в роботі японської залізниці є найвищою в світі.

Залізничний транспорт Японії

日本の鉄道
Мережа залізниць в Японії
Оператори
Основні оператори	Японські залізниці
Статистика
Пасажиропотік	17,7 млрд. людей (2020)
Пасажиро-кілометри	263,1 млрд (2020)
Вантажні перевезення	183,3 млрд. т-км
Протяжність залізничної лінії
Загальна	30625 км
Електрифікована	21600 км
Високошвидкісна	2997 км

Залізниці в Японії перебувають під юрисдикцією Залізничного бюро Міністерства землі, інфраструктури, транспорту і туризму. Їхня робота регулюється Законом про залізничну діяльнісь (яп. 鉄道事業法) від 1986 року.^[3]

Історія

Оригінальна модель.

Екземпляр паровозу, що був у експлуатації у префектура Нагасакі до 1930 року і має певні конструктивні відмінності від первинного оригіналу.

Перший паровоз на японській залізниці JGR Class 150, або Паровоз № 1 виробництва Британії.

У 19 столітті за режиму самоізоляції Японії, певні кола японського суспільства мали деякі знання з голандських книжок щодо існування залізниць в інших країнах. У 1853 році М. Перрі привіз до Японії іграшкову модель паровоза. У 1868 році Томас Гловер, англо-шотландський купець, привіз перший паровоз «Залізний герцог» до Японії, який він продемонстрував на 8-мильній колії в Нагасакі.^[4] У 1870 році почалося будівництво першої японської державної регулярно діючої залізниці між портовим містом Йокогама і новою столицею країни Токіо. Будівництво велося під керівництвом британців. Перші паровози і вагони, встановлені на цій залізниці, були британського виробництва. У жовтні 1872 року було відкрито рух на залізниці. Поїздка в один кінець тривала 53 хвилини (через 100 років (1972) на це йшло 40 хвилин електричкою).^[5] Після цього залізниці почали з'являтися по всій Японії, як транспортні, так і промислові — такі, що обслуговували підприємства і копальні. 1881 року було засновано першу приватну залізницю.

Напркінці 19 століття сільські землі поблизу великих міст були дешево придбані приватними залізничними компаніями, які потім побудували на них лінії, що стали основою транспорту між передмістями та містами, утвореними навколо залізничних ліній.

Зростання залізниць було значним. До 1891 року експлуатувалося 1165 миль залізниць, причому протяжність приватних залізниць вдвічи перевищувала протяжність державних.^{[6] :28} Все обладнання для залізниць, — від рейок до рухомого складу — було імпортним. Імпорт рейок у 1892—1901 роках становив 31 % від всієї імпортованої сталі. З 1893 року до 1903 року протяжність залізниць збільшилася у 2,3 рази.

На зламі 19 і 20 століть японська промисловість почала забезпечувати японські залізниці необхідним обладнанням, що дозволило поступово позбутися імпорту з Британії і США. 1893 року було побудовано перший японський паровоз. 1901 року розпочав роботу завод Явата, на якому було встановлено рейкопрокатний стан — в Японії почалось власне виробництво рейок.

У 1906 році для будівництва і націоналізації залізничних магістралей уряд випустив облігації на суму 450 млн. єн. У перші десятиліття 20 століття магістральні залізниці в Японії вже було побудовано.^{[6] :57} За період 1920—1925 років протяжність залізниць збільшилася з 8475 миль до 10884 миль.^{[6] :90} У 1906 році відкрито першу лінію залізниці у Карафуто (Сахалін).

1927 року відкрито Токійський метрополітен. У 1942 році відкрито тунель Канмон між островами Хонсю і Кюсю. У 1975 році відбулося списання паровозів з усіх служб Японської державної залізниці. 1987 року проведено приватизацію Державної залізниці з розподілом її між 9 залізничними операторами. 1988 року відкрито Сейканський тунель, що з'єднав Хонсю і Хоккайдо та відкрито Міст Сето між Хонсю і сікоку.

Залізниця в Маньчжурії

В часи окупації і колонізації Японією країн східної Азії, вона експлуатувала і будувала залізниці також і на цих територіях. У 1905 році Японія відбила у Росії ділянку Маньчжурії з залізницею. На її основі у 1906 році було створено напівдержавну Південно-Маньчжурську залізничну компанію. Компанія була більше ніж просто залізничною компанією. Вона розвідувала корисні копалини в регіоні, заснувала Аньшаньський металургійний завод у 1916 році.

Види залізничного транспорту

Відповідно до наказу Міністерства землі та транспорту визначено такі типи залізничного транспорту
1. Звичайний залізничний транспорт (яп. 普通鉄道) — той, на якому вагони пересуваються по двох залізних рейках. Дуже поширений тип залізничного транспорту. Сюди відносяться швидкісні сінкансен, метро, малі залізниці (яп. 軽便鉄道), залізниця, на якій вагони пересуваються людиною (яп. 人車軌道),

• 
  Швидкісні потяги (сінкансен).
• 
  Поїзд малої залізниці.
• 
  Інтер'єр вагону малої залізниці.
• 
  Залізниця, вагони по якій пересуваються фізичним зусиллям людини.

2. Підвісні залізниці — підвісні монорейкові та системи «Скайрейл» (яп. スカイレール — скайреру, від англ. Skyrail).

• 
  Підвісна монорейкова залізниця.
• 
  Підвісна залізниця системи "Скайрейл".
• 
  Вагон залізниці "скайрейл" на 25 осіб.

3. Монорейкові «сидячого» різновиду.

• 
  Монорейкова залізниця

4. Рейко-напрямний транспорт, або транспорт з напрямляючою рейкою. Сюди відносяться поїзди системи, відомі в Японії під назвою «нової транспортної системи» (яп. 新交通システム, або しんこうつうシステム), та спрямовний автобус. Рухомий склад цього типу залізничного транспорту встановлюється на спрамовувальну рейку але приводиться у рух колесами з гумовими шинами. Поїзди такої системи використовуються також на лініях метрополітену.

• 
  Поїзд "нової системи".
• 
  Колія транспорту з напрямляючою рейкою.
• 
  Поїзд Хіросимського метрополітену.

5. Безрейковий тролейбус.
6. Фунікулери.
7. Маглев, поїзд на повітряній подушці
8. Інші залізниці, крім перелічених у попередніх пунктах.

Японський трамвай. Місто Мацуяма.

У Японії згідно із Законом про залізничну діяльність трамваї чітко відрізняються від загальних залізниц, оскільки трамвайні колії прокладаються на дорогах загального користування, а не на окремих транспортних лініях, як колії звичайної залізниці. Робота трамваїв регулюється окремими законами і правилами.

Класифікація компаній-операторів

В Японії налічується 217 компаній-операторів залізничного транспорту. На компанії групи JR припадає 50 % всіх перевезень залізничним транспортом.^[7] Компанії групи «JR» були утворені у 1986 році під час приватизації Японської державної залізниці. Група складається з 6 пасажирських залізничних компаній, 1 вантажної залізничної компанії, 1 науково-дослідного інституту і 1 компанії з забеспечення комп'ютерного контролю. Кожна пасажирська компанія групи обслуговує свій певний регіон країни. Вантажна компанія, НДІ залізничного транспорту і компанія з комп'ютерізації працюють по всій території Японії.

Серед інших операторів вирізняються великі приватні залізниці (яп. 大手私鉄) і напіввеликі (квазівеликі) приватні залізниці (яп. 準大手私鉄). Вони обслуговують пасажирські перевезення у окремих регіонах і мегаполісах, в тому числі у метро. У 2025 році нараховується 16 великих приватних залізниць і залишається лише 3 напіввеликих приватних залізниці. Напіввеликі залізниці обслуговують лише кілька приміських маршрутів, в тому числі швидкісних.

Існує також низка державних залізничних операторів, що обслуговують лінії місцевого значення, в тому числі малопопулярні маршрути у сільській місцевості.

Пасажирські перевезення

Залізничний вокзал Токіо у ранішній час пік.

«Утрамбовувач», який утромбовує, штовхає пасажирів під час поспіху по дорозі додому.

Для японської залізниці характерним є високий рівень пасажиропотоку, особливо на міських і приміських лініях. Порівнянно з іншими видами пасажирського транспорту, такими як автобусний, морський, авіатранспорт, таксі, залізнгиця є абсолютним лідером. Однак, пасажиропотік залізницею не однаковий по всій країні. У сільських районах роль залізниці не така велика, як у містах, і там часто зручніше переміщатися автотранспортом. Сінкансен між Токіо та Сін-Осакою курсує з частотою, порівнянною з частотою звичайного приміського поїзда, з максимумом 16 поїздів на годину. Однак високошвидкісні залізниці, що з'єднують міста середньої та дальньої відстані з таким високим обсягом та частотою перевезень, є рідкістю.

Щорічно японська залізниця перевозить приблизно 25 млрд пасажирів (дані 2019 року, у 2020 році було перевезено 17 млрд пасажирів). За цим показником Японія посідає перше місце в світі. Індія, що посідає друге місце, має показник у 5 млрд пасажирів. В свою чергу за таким показником для залізниці як пасажиро-кілометр Японія посідає друге місце в світі після Китаю.

Обсяг пасажирських перевезень у Японії залізничним транспортом у порівнянні з іншими видами транспорту, млрд пасажиро-кілометрів.^[8]

	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2010	2014	2016	2018	2019	2020
Авто	120,8	284,2	360,9	431,7	489,3	853,1	917,4	951,3	77,7	72,6	70,1	70,1	65,6	25,6
Залізниця	255,5	288,8	323,8	314,5	330,1	387,5	400,1	384,3	393,4	415,9	429,0	441,8	435,0	263,1
Водний транспорт	3,4	4,8	6,9	6,1	5,8	6,3	5,5	4,3	3,0	3,0	3,3	3,4	3,1	1,5
Авіа- транспорт	3,0	9,3	19,1	29,7	33,1	51,6	65,0	79,7	73,8	86,8	88,8	96,2	94,5	31,5
Примітка. З 2010 року приватні легкові автомобілі та легкові транспортні засоби виключені з графи «автомобілі».

Вантажні перевезення

Залізничні цистерни на станції Іседзіта, префектура Міє.

Вантажний поїзд, що перевозе вугілля. Хоккайдо.

Вантажний поїзд. Фото 1970-х років.

Вивантаження вугілля з хопрів на естакаді станції Сіруто, Хоккайдо.

Роль залізниці у вантажних перевезеннях в Японії порівнянно з іншими видами транспорту є помітно меншою, аніж її роль у пасажирському транспорті. Наприклад, у 2019 році залізничним транспортом було перевезено вантажів 20,0 млрд тонно-кілометрів, в той час як автотранспортом — 213,8 млрд тонно-кілометрів, внутрішнім водним транспортом — 169,7 млрд тонно-кілометрів. Домінуючу роль у вантажоперевезеннях залізничний транспорт Японії віддав автомобільному і морському транспорту ще у 1960-х роках.

Обсяг вантажних перевезень в Японії залізницею та іншими видами транспорту, млрд. тонно-кілометрів.^[9]

	1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2010	2015	2017	2018	2019
Авто	5,4	9,5	20,8	48,4	135,9	129,7	178,9	205,9	274,2	294,6	313,1	335,0	243,2	204,3	210,8	210,5	213,8
Залізниця	31,2	42,7	53,9	56,7	63,0	47,1	37,4	21,9	27,2	25,1	22,1	22,8	20,4	21,5	21,7	19,4	20,0
Внутрішній водний транспорт	25,5	29,0	63,6	80,6	151,2	183,6	222,2	205,8	244,5	238,3	241,7	211,6	179,9	180,4	180,9	179,1	169,7
Авіа- транспорт	0,00	0,00	0,01	0,02	0,07	0,15	0,29	0,48	0,80	0,92	1,08	1,08	1,03	1,06	1,07	0,98	0,93
Примітка. Метод розрахунку для автомобілів змінився у 2010 році, тому цифри не є послідовними.

Загальна характеристика залізниці

Колія

Ширина колій.

Порівняння ширини колії в Японії.

Залізнична система Японії має такі колії (станом на 2009 рік).^[10]

• 22 301 км колії шириною 1067 мм (вузькоколійка), з яких 15 222 кілометри електрифіковані. Використовується переважно для загальних пасажирських та вантажних ліній.

• 4251 км колії 1435 мм (стандартна колія), всі електрифіковані. Використовуються для високошвидкісної мережі Сінкансен, різних ліній метро, ​​деяких приміських залізничних ліній (включаючи більшість приватних залізничних компаній у регіоні Кансай) та низки трамвайних ліній.

• 96 км колії 1372 мм, всі електрифіковані. Використовуються для ліній Кейо (від Сіндзюку до Хатіодзі) та Тноей Шіндзюку (у Токіо), двох трамвайних систем, що залишилися в Токіо (лінія Тоден Аракава та лінія Сетагая), та міського трамвая Хакодате.

• 48 км колії 762 мм, всі електрифіковані, переважно регіональні.

Швидкість

З найбільшими швидкостями поїзди в Японії курсують на мережі залізничних ліній «Сінкансен». Максимальні швидкості поїздів цієї мережі становить 300—320 км/г.

З іншого боку, максимальна швидкість руху на звичайних лініях, тобто на більшості ліній, становить лише 160 км/год на певних ділянках маршруту, а на важливих магістральних лініях вона становить приблизно 120—130 км/год.

Обмеження швидкості пов'язано з безпекою руху. Залізничні колії часто перетинають автомобільні дороги і встановлено багато переїздів. За правилами гальмівний шлях поїзда має становити не більше 600 м на залізниці з залізничними переїздами. Крім того, Японія має гористий рельєф, колії, як правило, оминають гори (тонелі є не всюди) і тому колії мають велику кількість кривих. Через них, щоб уникнути постійних зменшень швидкості на поворотах, на залізниці часто використовуються поїзди із кузовом, що нахиляється.

Електрифікація

Електромережа, яку використовує група операторів JR має напругу 1 500 В постійного струму і 20 кВ змінного струму для звичайних ліній і 25 кВ змінного струму для Сінкансен. На приватних лініях також використовується електромережа з напругою 600 В постійного струму та 750 В постійного струму. Частота джерела змінного струму становить 50 Гц на сході Японії та 60 Гц на заході Японії.

Квитки, вартість проїзду та доплати

Турнікети на станції Акіхабара, Токіо.

Проїзд на залізничному транспорті в Японії зазвичай платний. Як правило, вартість проїзду стягується заздалегідь і в обмін на оплату проїзду видається квиток. Квиток перевіряється на турнікеті на станції, з якої починається поїздка, і забирається на станції, де закінчується поїздка. При поїздках на далекі відстані (зазвичай довше 101 км) дозволяється робити зупинки і пересадки за маршрутом протягом терміну дії квитка на проїзд. Ціна на дитячий квиток для дітей віком від 6 до 12 років становить, як правило, половину вартості дорослого квитка. Нещодавнім нововведенням у системі збору плати за проїзд є системи карток зі збереженою вартістю, які спільно використовуються кількома операторами у великих містах, таких як Suica, Pasmo та PiTaPa, за допомогою яких пасажири можуть уникнути консультацій зі складними таблицями оплати проїзду та чергами до квиткових автоматів перед кожною поїздкою на поїзді.

Існує безліч видів доплат. Доплати беруться за ліжко при проїзді в спальному вагоні, проїзд в експресі, зелений збір (яп. グリーン料金, gurīn ryōkin) за проїзд на спеціальному автобусі біля станції під назвою «Зелений автомобіль» тощо. Додаткові платні послуги часто вимагають окремого квитка.

Типи поїздів

На приміських та міжміських залізничних лініях зазвичай курсують кілька типів поїздів з різною схемою зупинок. Поїзд може зупинятися на кожній зупинці. Для проїзду в такому поїзді потрібен лише квиток на проїзд. Поїзди, що зупиняються на меншій кількості станцій і тому є швидшими, класифікуються як швидкісний (快速, каісоку), експрес (急行, кьюко), обмежений експрес (特急, токк'ю) тощо і за проїзд на них може стягуватись доплата в залежності від політики компанії.

Поїзди далекого прямування часто мають власні імена.

Залізничні лінії

Всі залізничні і трамвайні лінії в Японії мають власні назви, які їм надали операторами. Назви ліній відображаються на квитку для позначення маршруту квитка. Назви ліній можуть походити від назви пункту призначення або міста, по якому прокладено лінію (наприклад, «Лінія Такасакі» йде до Такасакі, Гунма), назви регіону (наприклад, «Головна лінія Тохоку» проходить через регіон Тохоку); абревіатура провінцій або міст (наприклад, «Лінія Гоно» з'єднує Гошогавара і Носіро) або курс лінії (наприклад, «Лінія Тодзай» означає лінію Схід-Захід) тощо.