Залінійне

Заліні́йне — село в Україні, у Зачепилівській селищній територіальній громаді Берестинського району Харківської області. Населення становить 683 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Малоорчицька сільська рада.

село Залінійне
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Берестинський район
Тер. громада	Зачепилівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63060010080010108
Облікова картка	Залінійне
Основні дані
Засноване	1775
Населення	683
Площа	3,592 км²
Густота населення	190,14 осіб/км²
Поштовий індекс	64430
Телефонний код	+380 5761
Географічні дані
Географічні координати	49°10′27″ пн. ш. 35°6′43″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	74 м
Місцева влада
Адреса ради	64401, Харківська обл., Берестинський р-н, селище Зачепилівка, вул. Центральна, 56
Карта
Залінійне
Залінійне
Мапа

Географія

Село Залінійне знаходиться в місці впадання річки Орчик (лівий берег) у річку Оріль (правий берег), примикає до села Малий Орчик, русла обох річок звивисті і сильно заболочені, навколо кілька заболочених озер, на відстані 1 км знаходиться залізнична станція Платформа 108 км.

Археологія

Поселення бронзової доби розташоване на піщаній дюні правого берега річки Оріль у 1,5 км на південний схід від села, площею близько 1,5 га.^[1]

Історія

• 1775 — дата заснування.В 1990 р. збудована Введенська церква з двома церковно-приходськими школами. Священиком був Платон Петрович Костенко, псаломщ. Сергій Миколаєвич Горностаєв, церковним старостою Митрофан Космин Субачев.
• 12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зачепилівської селищної територіальної громади^[2].
• 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Зачепилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Красноградського (від 2024 року — Берестинського) району^[3].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 785 осіб, з яких 337 чоловіків та 448 жінок^[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 678 осіб^[5].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Відсоток
російська	74,67 %
українська	24,89 %
білоруська	0,15 %
інші	0,29 %

Економіка

• Молочно-товарна ферма.
• «Агроленд», ТОВ.
• ПСП «Світанок».
• Агролісгосп «Ямпільський».

Об'єкти соціальної сфери

• Школа.
• Клуб.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.
• Спортивний майданчик.

Пам'ятки

• Гідрологічний заказник місцевого значення «Орільський». Наявність дрібних водойм з водно-болотною рослинністю створює сприятливі умови для формування поверхневого і підземного водостоків і позитивно впливає на гідрологічний режим річки Оріль.
• Федорівська фортеця Української лінії. Розташована на правому березі р. Берестова. Перша назва Дриєцька (Нова), в 1738 р перейменована. Фортеця споруджувалася за типовим для Української лінії проектом, земляна, прямокутна в плані, четирьохбастіонна. Висота фортечного валу не перевищувала 3 м. До теперішнього часу збереглися невеликі ділянки вала висотою близько 2 м і неглибокі рови. Федорівська фортеця з'єднувалася валом і ровом з десятою на лінії Білівською та дванадцятою — Козловською фортецями.

Відомі вихідці

Житецький Іродіон Олексійович /н. 08. 04 1851 р., с. Залінійне Полтав. губ., тепер Зачепилівського р-ну Харків. обл. — п. після 1912, Петербург/ — укр. педагог, громад. діяч. Навч. у Полтав. духовн. уч-щі, потім — семінарії. Закін. Київ. ун-т по істфаку (1875); учителював у Глухів. учит. ін-ті, звідки міністр освіти Росії граф Д. Толстой перевів Ж. за Урал, але той не поїхав і вступив на мед. ф-т; у листопаді 1879 за уч. у студ. заколотах заслано до Вятської, а згодом до Астрахан. губерній (тепер РФ); 1885 дозволено служити урядовцем на залізниці, 1908 пішов на відпочинок; є друковані праці, це етнографічні твори: «Астраханские калмыки» (1892), «Очерк быта астраханских казаков» (1893) та ін.