Замковий Лев Семенович

Ле́в Семе́нович Замкови́й (Замковой, нар. 1887(1887), Київ — після липня 1961-го) — російський і радянський актор, кінорежисер, організатор кіновиробництва. Один з організаторів Всеукраїнського кінокомітету. Учень Євгена Лепковського.

Замковий Лев Семенович
Псевдо	Лев Замковой
Народився	1887  Київ, Російська імперія
Помер	не раніше липень 1961
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, кінорежисер
Відомий завдяки	Один з організаторів Всеукраїнського кінокомітету (1919)
Alma mater	Київське художнє училище Театральна школа-студія Є. Лепковського Паризька академія мистецтв
Вчителі	Лепковський Євген Аркадійович
IMDb	ID 0952646

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Замковий.

Життєпис

У Києві 1905 року закінчив театральну школу-студію Євгена Лепковського, 1906 року закінчив Київське художнє училище по класу портрету.

З 1905 року — актор в театрах Миколи Соловцова (Київ). Згодом працював актором в театрах Одеси, Батумі, Баку.

З 1904 року був членом більшовицької партії.^[1] Протягом 1908—1918 перебував у політеміграції в Франції та США. З 1913 — актор, художник і режисер кіностудій «Vitagraph» (США), Пате (Франція) та ін. «Записано з його слів: „Працював в Америці, відкрив ринок для наших фільмів“ (Архів відділу кіномистецтва й телебачення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильского НАН України)».^[2]

Навчався в Паризькій академії мистецтв.^[3]

З 1918 року працював у Москві — спочатку у Вищій раді народного господарства, згодом став заступником голови і завідувачем виробництвом Московського кінокомітету.

1919 року переїхав до Києва, де організував Всеукраїнський кінокомітет, працював над створенням перших українських радянських фільмів. В умовах громадянської війни знімав просвітницько-пропагандистські фільми, зокрема фільм «Жертви підвалу» про туберкульоз як соціальну хворобу та агітаційний фільм «Той, що прозрів», де він сам зіграв роль комісара.

Є відомості, що 1926 року проживав у Москві за адресою: Мамонівський провулок, 6. Працював в профспілкових органах працівників мистецтв, був депутатом Московської ради.^[4]

1926—1927 років, працюючи також уповноваженим «Совкіно» в США і використовуючи свої зв'язки в цій країні, просував радянські фільми в американський прокат.^[5][6]

Зняв фільми

• 1919 — Той, що прозрів (Всеукраїнський кінокомітет)
• 1919 — Жертви підвалу (документальний фільм за своїм же сценарієм, Всеукраїнський кінокомітет)
• 1929 — Розлом (Міжробпомфільм)
• 1931 — Три паради (документальний фільм, «Востоккіно», Ялтинська кіностудія)
• 1956 — Багато галасу з нічого (фільм-спектакль: Мосфільм, Театр ім. Вахтангова)