Замлиння (Томашівський повіт)

Замлиння^[2] (пол. Zamłynie, Замлине) — село в Польщі, у гміні Тишівці Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 286 осіб (2011^[1]).

Село
Замлиння пол. Zamłynie
Координати 50°37′00″ пн. ш. 23°43′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Люблінське воєводство
Повіт	Томашівський повіт
Гміна	Тишівці
Населення	286 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 84
Поштовий індекс	22-630
Автомобільний код	LTM
SIMC	0903788
OSM	r7052595 ·R
Замлиння Замлиння (Польща) Замлиння Замлиння (Люблінське воєводство)
Замлиння у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Замлине.

Історія

Замлиння було давнім передмістям Тишівців^[3].

За німецької окупації у 1939—1944 роках входило до громади Тишівці крайсгауптманшафту Замостя Люблінського дистрикту Генеральної губернії^[4]. Чисельність населення за переписом 1943 року становило 673 осіб^[4].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][5]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	139	20	100	19
Жінки	147	22	85	40
Разом	286	42	185	59

Церква святого Микити

Церква святого Микити у передмісті Замлинні, Тишівці, зображення 1938 року

Церква святого Микити в Тишівцях на Замлинні, рисунок 1941 року Леоніда Маслова

У Замлинні існувала українська дерев'яна церква святого Микити^[2]. Спочатку була православною, пізніше унійною (греко-католицькою), потім знову православною^[6].

Вперше згадуються у реєстрі ланового побору 1472 року^[6]. Місцевим священиком у 1631 році був о. Стефан Зубко^[6]. В документах 1639—1646 років згадується місцевий парох Гаврило Семйонович^[6]. За описом 1660 року, згадується як новозбудована церква у доброму стані, біля якої було неогороджене кладовище^[7]. У акті візитації 1731 року є її опис^[6]:

Дерев’яна, потребує репарації. На ній баня дерев’яна з хрестом залізним. На дзвіниці другий хрест залізний. До церкви входиться через бабинець. На тому ж бабинці – дзвіниця. Церква і дзвіниця ґонтами побиті.

Нова церква була збудована у 1759 року, про що свідчив різьблений напис на надпоріжнику: «Року Божія 1759 мць маи дня Л2 (22)»^[6]. У 1774 року іконостас для церкви розмалював маляр Гаврило Славінський, про що свідчить напис на іконі св. Миколи, що зберігається зараз у Національному музеї у Львові^[6]. У акті візитації 1775 року про церкву записано: «Нововибудована з трьома банями, всі бані під бляхою»^[6] Під час регуляції парафіяльної сітки австрійською владою в наприкінці XVIII століття стала філією міської парафії в Тишівцях^[6]. Близько 1875 року перетворена на православну^[8].

Після Першої світової війни церкву було зачинено^[6]. У 1924 році Український посольський клуб безуспішно звертався до польської влади дозволити відкрити церкву на час Великодних свят^[6]. 17 червня 1938 року польська адміністрація в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші розібрала православну церкву^[2][9]. Архітектор Леонід Маслов так описував церкву до її руйнування^[9]:

Особливо прегарна своїми пропорціями та шляхотними зарисами бань була церква св. Микити на "Замлинні". Була це чудова памятка старовинної української деревяної архітектури; ще цікавіша вона є тим, що збереглася аж до свої останніх днів без всяких перебудов, у свойому первісному вигляді. Коли вона збудована — невідомо, але можливо що ще в кінці XVI століття. Була це тризрубна церква, з середнім зрубом більшим і вищим від інших. Східній мав зрізані два зовнішні кути; над кожним зрубом були восьмибічні бані, вміщені на невисоких, теж восьмибічних бідбанниках. Вхід був від заходу. Вікна мала вона лише з південної сторони, а з північної було лише одне кругле віконце в середньому підбаннику. Церква ця мала колись навколо стін опоясення, сперте на вистаючих із стін зрубів кінцях брусів; над опоясенням стіни були зашальовані доземими дошками, під опоясенням — голі, нешальовані; бані були покриті ґонтою.

Див. також

• Дубина (Тишівці)