Замок барона Штейнгеля

Не плутати з Будинком Підгорського — колишньою садибою на вулиці Ярославів Вал, 1.

Замок барона — комплекс з особняка, флігеля і парка барона Рудольфа Штейнгеля, батька генерального секретаря торгівлі й промисловості Центральної Ради і посла Української Держави у Берліні Федора Штейнгеля.

Замок барона
50°27′05″ пн. ш. 30°30′00″ сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	неоготика, інтер'єри декоровано в стилі неоренесанс
Архітектор	Володимир Ніколаєв і Сичугов Віктор Іванович
Будівництво	1877 — 1879
Адреса	Бульварно-Кудрявська вулиця
Замок барона Штейнгеля у Вікісховищі

З 1924 року будівля належить Інституту ортопедії та травматології Національної академії медичних наук України.

Розташований на Бульварно-Кудрявській вулиці, 27 і 27-Б. Київські екскурсоводи вважають особняк однією з перлин Кудрявця^[1].

Історія

Флігель (північно-західний бік)

Ділянка із двоповерховим цегля­ним особняком, службами й парком була відокремлена від вулиці парканом із наріжними павільйонами. З 1872 належала княгині С. Кудашевій.

1877 року інженер шляхів сполучення, статський радник, барон Рудольф Штейнгель викупив типову для тих часів садибу-кам'яницю. Архітектор Володимир Ніколаєв перебудував її у стилі неоготики. Оскільки В. Ніколаєв відмовився від нагляду за будівниц­твом, власник запросив ака­деміка архітектури Віктора Сичугова. До­будову завершено, ймовірно, у 1877—1879 роках.

1901 року садибу придбав лікар, професор Київського університету, один із засновників київської неврологічної школи Михайло Лапінський. Професор заснував тут фізіотерапевтичний санаторій із водолікуванням, світлолікуванням й електротерапією, що діяв до 1919 року. З протилежного боку маєтку, що виходить на Мало-Володимирську вулицю (Олеся Гончара, 60), Михайло Лапінський 1908 року зводить багатоповерховий прибутковий будинок із рисами романтичного готичного замку (Замок доктора)^[2][3].

У 1976—1981 роках найста­рішу частину особняка зруйнували та звели натомість новий корпус для Київського науково-дослідного інституту ортопедії МОЗ УРСР. У 1980-х роках будинок відреставрували за проєктом архітекторки Валентини Корнєєвої^[4][5].

• 
  Замок барона
• 
  Парк із фонтаном
• 

Архітектура

Особняк

Особняк розташований у глибині ді­лянки, чоловим фасадом виходить на Бульварно-Кудрявську вулицю. Уздовж особняка проходив ґратчастий паркан, з вежками по межах садиби та сторожкою садівника біля брами.

Будинок — двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з підва­лом, наріжною вежею, ґанком, під’їз­дом і терасою.

В обробці фасадів ви­користано елементи англійської го­тики: характерні абриси віконних і дверних прорізів, сандрики, фіали, зубчасте завершення стін, готичний рисунок кам'яного балконного огоро­дження, маскарон у вигляді лев'ячої голови, консоль для скульптури. Ком­позиційне вирішення асиметричне, пів­денно-західне наріжжя завершує де­коративна вежа, на якій за давнім ли­царським звичаєм підіймали прапор на знак перебування господаря вдома. Металеві ковані ґрати вітражованої лоджії мають закомпоновані у візерун­ку ініціали власників, зокрема — «R.S» (Рудольф Штейнгель). Декор фасадів цегляний^[4][6].

Інтер'єри декоровано в стилі неоренесанс. Художнє ліплення стель і стін характеризується ретельністю опрацюван­ня деталей. Збереглись унікальні ви­твори ужиткового мистецтва: облицьо­вані поліхромними кахлями й різьб­леним білим мармуром каміни, дерев'яні панелі, чавунне литво і кований метал огородження парадних сходів^[4].

Флігель

За новим корпусом інституту міститься флігель, старий лікуваль­ний корпус. Його спорудили наприкінці ХІХ сторіччя. Флігель має мальовничу наріжну вежу та декоративні деталі у дусі го­тики^[4].

Парк

На території особняка розпланували англійський парк-сад зі стежками, алеями, клумбами, фонтаном, альтанками, містками й ставком^[2].

Галерея

• 
  Лев'ячий маскарон
• 
  Замок
• 
  Флігель (південно-східний бік)
• 
  Руїни флігеля (південно-західний бік)