Замятін Олег Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Замятін.

Оле́г Семе́нович Замя́тін (нар. 16 грудня 1963(19631216), Київ) — український актор театру і кіно, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, народний артист України (2015)^[1].

Замятін Олег Семенович
Народився	16 грудня 1963(1963-12-16) (61 рік) Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Нагороди та премії
Народний артист України (2015)

Життєпис

1988 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі Ю. Мажуга, В. Лизогуб).

Працював у театрах-студіях «Колізей», «КІН», «Будьмо!», в Експериментальному театрі.

З 1993 року — актор Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки (м. Київ).

Запрошується до участі в записах духовних аудіокнижок.

Художній керівник акторського курсу, доцент кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.^[2]

Визнання

• 2006 — заслужений артист України^[3]
• 2015 — народний артист України^[1]

Ролі

• Отець Горріґан ("Поромник" за Джезом Баттервортом)
• Іван ("Стефаник. Новели" за новелами В. Стефаника)
• Басиліо, король Полонії ("Життя - це сон" Педро Кальдерон де ля Барка)
• Костянтин Костянтинович ("Майстер" М. Смілянець)
• Алф'єрі («Вид з мосту» А. Міллера)
• Міллер («Фальшива нота» Д. Карона)
• Монтеккі («Джульєтта та Ромео» за В. Шекспіром)
• Гурго («Наполеон і корсиканка» І. Губача)
• Досужев («Тепленьке місце» О. Островського)
• Персі («Королівські ігри» Г. Горіна)
• Князь Дарбельяні («Ревнощі» М. Арцибашева)
• Гупер («Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямса)
• Тит («Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка)
• Пастор («Дерева помирають стоячи» А. Касони)
• Річард Віллі («№ 13» («Шалена ніч, або Одруження Пігдена») Р. Куні)

Ролі в кіно

• Сергій Потапов («Охламон», 2007, режисер Д. Панченко)
• Руслан Гейко («Гроші для доньки», 2007, режисер З. Буадзе)
• Зимін («Здивуй мене», 2008, режисер І. Кравчишин)
• Друг Малютіна («Не скажу», 2010)
• Олександр Петрович («Остання роль Рити», 2012)
• Тимофій Петрович («Соломонове рішення», 2018)