Заперечувальство

Заперечувальство є ставленням або політикою заперечення якогось факту або мети. Заперечення Арабським світом права на існування, визнання або переговорів з державою Ізраїль часто вважається однією з форм заперечувальства^[1][2], хоча це можна вужче схарактеризувати як «арабське заперечувальство» або «палестинське заперечувальство».

У міжнародному праві формами заперечувальства вважаються також інші ситуації. Наприклад, ситуація, зворотна до вищеописаної, в рамках якої ізраїльський уряд несхильний приймати або вести переговори з палестинцями, є формою заперечувальства^[3]. Іншим поширеним видом заперечувальства є школа думки щодо статей 2.4 і 5 Статуту ООН, які стосуються використання сили державами з метою гуманітарної інтервенції. Такі заперечувальці відкидають Статут ООН як конкретну інструкцію, якої мають дотримуватися держави. Таким чином, Статут ООН вважається неефективним у регулюванні поведінки держав^[4].

Рідше поняття заперечувальства застосовують у контекстах, не пов'язаних з міжнародним правом, як-от щодо антивакцинального руху^[5]. В цілому, позначення певної позиції як «заперечувальської» вважається зневажливим, оскільки часто при цьому йдеться про те, що її прихильники поводяться нерозумно.