Захарій Стоянов

Захарій Стоянов (болгар. Захарий Стоянов; архаїчне ім'я Захарий Стоянов) (1850 — 2 вересня 1889), уроджений Джендо Стоянов Джедев (болгар. Джендо Стоянов Джедев), був болгарським революціонером, письменником та істориком.

Захарій Стоянов
болг. Захарий Стоянов
Ім'я при народженні	болг. Джендо Стоянов Джедев
Псевдо	Аз, Барон Лулчо, Барон фон Тиквеш, Барон фон Цървуланко, Стар Комита і Стоян овчарят
Народився	1850[1][2][…]  Медвен, Koteld, Сливенська область, Болгарія
Помер	2 вересня 1889(1889-09-02)[1][3]  Париж, Франція[2]
Поховання	Русе
Країна	Болгарія[4]
Діяльність	письменник, журналіст, політик
Знання мов	болгарська[1][5] і французька
Magnum opus	Q12280345?
Посада	депутат Народних зборів Болгарії[d]
Партія	Народно-ліберальна партія
У шлюбі з	Anastasiya Obretenovad
Діти	Zaharinka Stoyanovad
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Учасник Квітневого повстання 1876 року, він став його першим історіографом завдяки своїй книзі «Спогади про болгарські повстання».^[6] Стоянов керував об'єднанням Болгарії та Східної Румелії в 1885 році та був одним з лідерів Народно-ліберальної партії до кінця свого життя.

Джерела

• Slovoto (bulgarisch)
• Christo Ognjanoff: Bulgarien, Glock und Lutz Verlag, Nürnberg, 1967, S. 322—323
• Eduard Bayer, Dietmar Endler: Bulgarische Literatur im Überblick, Verlag Philipp Reclam, Leipzig, 1983, S. 122—125
• Бібліографія. Zachari Stojanov // Німецька національна бібліотека
• Архівна копія на сайті Wayback Machine.