Бої за Слов'янськ (1917)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бої за Слов'янськ (значення).

Бої за Слов'янськ (грудень 1917) — бойові дії за контроль над містом Слов'янськ між більшовиками та армією УНР.

Бої за Слов'янськ (1917)
Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі
Дата: грудень 1917 Місце: Слов'янськ Результат: Місто було загарбано більшовиками
Сторони
РСФРР	УНР
Командувачі
Рудольф Сіверс
Військові формування
Червона гвардія Північна летюча група (300 осіб)	Чорний курінь гайдамаків (200 осіб)

Історія

Наприкінці 1917 року міська дума Слов'янська визнала владу Української Центральної Ради^{[джерело?]}. Для підтримання громадського порядку та оборони міста тут розмістився загін Чорного куреня гайдамаків, чисельність якого становила 200 козаків.

Значну деструкцію у життя міста вносила Рада робітничих депутатів. 2 (15) жовтня 1917 року у відставку пішов голова Ради есер Михайловський. Новим головою ради було обрано есера Івана Яковича Зубашева. Через деякий час більшовикам вдалось провести перевибори членів ради і отримати у ній більшість. Новим головою ради став більшовик Петро Іванович Шишков^[1].

8 (21) грудня 1917 року московська червона гвардія під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка без офіційного оголошення війни вторглася на територію Української Народної Республіки. Одна із першочергових задач для Антонова-Овсієнка в Україні зводилася до утворення збройного з'єднання із загонами Червоної гвардії Донбасу. Внаслідок цього мав обірватися зв'язок України з Доном. Посеред їхнього шляху стояв Слов'янськ, який захищав нечисленний курінь гайдамаків.

Антонов-Овсієнко, прибувши до Харкова, визначив найголовніше завдання для червоного війська:

Шляхом збройного обходу Північно-Донецької залізниці за лінією «Лозова–Слов'янськ» нам слід розчистити шлях до Юзівки.

— Антонов-Овсієнко

Центральний ревком Донбасу, в зв'язку з наказом Антонова-Овсієнка, мав встановити зв'язок зі Слов'янськом через Костянтинівку та Дружківку задля подальшого постачання зброї їхнім військам^[2].

18 грудня до Харкова прибули посилені загони московських червоногвардійців на чолі з Єгоровим. Антонов-Овсієнко призначив його командиром усіма червоними силами, які розташовувалися у Лозовій. У наказі також йшла мова про те, що Єгоров після зайняття Лозової мав захопити Слов'янськ силами двох рот. Того ж дня Лозову було захоплено, а Муравйов надіслав туди на допомогу Єгорову залишки Тверського революційного загону.

Про це Муравйов писав:^[3]

Негайно пошліть їх і накажіть їм зайняти Слов'янськ, надайте їм сто чоловік своїх червоноармійців, аби за будь-яку ціну зайняти Слов'янськ та закріпитися там.

— Муравйов

Після захоплення більшовиками Павлограда для зайняття Слов'янська було надіслано загін Рудольфа Сіверса^[4].

19 грудня 1917 року, внаслідок короткого бою, загін московських червоноармійців (300 бійців) вибив гайдамаків з міста, встановивши зв'язок з ревкомами та більшовицькою владою у Юзівці^[5].