Звичайна справа

Звичайна справа — український художній фільм режисера Валентина Васяновича. Українська прем'єра відбулася 7 лютого 2013 року.^[1][5]

Звичайна справа
Жанр	Драма
Режисер	Валентин Васянович
Продюсер	Ія Мислицька
Сценарист	Валентин Васянович Ія Мислицька Мачей Собещанський
У головних ролях	Тарас Денисенко Віталій Лінецький Леся Самаєва Семен Фурман
Оператор	Юрій Дунай
Композитор	Костянтин Бушинський Олександра Морозова Валентин Васянович
Кінокомпанія	Harmata Film
Дистриб'ютор	ІнсайтМедіа[1]
Тривалість	88 хв.
Мова	українська
Країна	Україна
Рік	2013
Дата виходу	7 лютого 2013 (Україна)
Кошторис	$800 тис.[2] (₴6.4 млн)[3]
Касові збори	₴93 тис.[4]
IMDb	ID 2381127

Сюжет

Головного героя, спадкового лікаря Толіка, виганяють з роботи за бійку з пацієнтами. Герой вважає цю подію гарним знаком, щоб почати нове життя. Нарешті збудеться його мрія стати «вільним» поетом, а якщо пощастить — навіть відомим, адже вірші він пише, і правда, непогані. Дуже приємно, що в цей момент поруч опиниться старий друг Славік, який знає все: в чому сенс життя, як заробити грошей, як стати щасливим. Він втягує героя в ряд абсурдних ситуацій, в яких Толік втрачає майже все, що мав. Ймовірно, саме драматичні ситуації з родиною та пригоди зі Славіком стануть поштовхом до написання дійсно гарних віршів, які потім увійдуть до збірки.^[6]

У ролях

• Тарас Денисенко — Толік
• Віталій Лінецький — Славік, друг Толіка
• Леся Самаєва — дружина Толіка
• Семен Фурман
• Павло Лі — Ді-джей
• Дмитро Рибалевський — наркоман

Нагороди

Фільм було показано у конкурсі міжнародного кінофестивалю в Тирані (Албанія) та включено до позаконкурсної програми фестивалю в Кералі (Індія). Режисер отримав нагороду "Дон Кіхот" від Міжнародної федерації кіноклубів (FICC) на Одеському кінофестивалі, міжнародне журі якого оцінило стрічку як крок до відродження українського кіно.^[7]

Цікаві факти

• Режисер спочатку задумував сценарій короткометражки. Від попереднього сценарію незмінним лишився тільки герой.
• Епізод фільму, в якому таксист дивним чином дійшов аж до квартири і втрутився в розмову, виник через те, що в час, коли писався сценарій (2004 рік) ще далеко не у всіх були мобільники, і таксистам називали номер квартири. Для режисера цей момент не був дуже важливим, тому він просто не змінював уже написаного сценарію.
• Музика до фільму писалась не за каноном, на останньому етапі. Для досягнення різнобарвної емоційності залучались різні композитори^[8].