Звонко Каранович

Звонко Каранович (серб. Zvonko Karanović, 1959, Ниш) — сербський поет і прозаїк.

Звонко Каранович
Народився	1959(1959) Ніш, Сербія
Країна	Сербія
Діяльність	Письменник
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[1], журналістика[1] і Радіожурналістика[1]
Знання мов	сербська[1][2]
Мова творів	сербська
Роки активності	1990 — тепер. час
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Його творчість базується на досвіді літератури бітників, традиціях кіномистецтва і поп-культури. Працював журналістом, редактором, ведучим радіопрограм, ді-джеєм, організатором концертів. Тринадцять років був власником музичного магазину. Багато років був культовим поетом міського андеграунду. Вважає себе поетом-маргіналом. У своїх книжках описує не красу світу, а його пітьму. Поезія перекладалася англійською, грецькою, угорською, болгарською, македонською, словенською, словацькою, чеською і польською мовами. Живе у Белграді. Одружений, виховує двох дітей.

Бібліографія

Поезія

• Blitzkrieg / Бліцкриг (самвидав, 1990)
• Srebrni surfer / Срібний Surfer (SKC, Niš, 1991)
• Mama melanholija / Мама меланхолії (Prosveta, Beograd, 1996)
• Extravaganza / Екстраваганза (Gradina, Niš, 1997)
• Tamna magistrala / Темна магістраль (Narodna knjiga, Beograd, 2001)
• Neonski psi / Неонові пси (Home Books, Beograd, 2001)
• Svlačenje / Роздягання (Povelja, Kraljevo, 2004)

Проза

• Više od nule / Більше від нуля (Zograf, Niš, 2004, 2005; Laguna, Beograd, 2006)
• Četiri zida i grad / Чотири стіни і місто (Laguna, Beograd, 2006), укр. пер. 2009 ^[3]

Український переклад

• Психоделічне хутро («Балканський експрес», «Потяг 76), поезія
• «Чотири стіни і місто» (Київ: Факт, 2009)