Згорани

Згора́ни — село в Україні, у Головненській селищній громаді Ковельського району Волинської області. Розташоване за 15 кілометрів від м. Любомля та залізничної станції Любомль. Населення становить 1381 особу. Колишній орган місцевого самоврядування — Згоранська сільська рада.

село Згорани
Дмитрівська церква в селі Дмитрівська церква в селі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський район
Тер. громада	Головненська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA07060090060097319
Облікова картка	село Згорани
Основні дані
Засноване	3-тя чверть 17 століття
Населення	1 381 (2001)
Площа	3 км²
Поштовий індекс	44313
Телефонний код	+380 3377
Географічні дані
Географічні координати	51°21′38″ пн. ш. 23°58′34″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	172 м
Водойми	Нережа, Рутка, озеро Велике Згоранське, Мошне
Місцева влада
Адреса ради	вул. Садова, 30, с. Згорани, Любомльський р-н, Волинська обл., 44313
Карта
Згорани
Згорани
Мапа
Згорани у Вікісховищі

Географія

На північній околиці села — мальовниче Велике Згоранське озеро^[1] (див. також Згоранські озера).

Через Згорани протікає річка Нережа, впадає у Велике Згоранське озеро, яке омиває село з півночі. З озера витікає річка Тенетиска, притока Прип'яті (басейн Дніпра).

Велике Згоранське озеро

Через село проходить дорога місцевого значення Т 0302, ділянка Шацьк—Любомль.

Історія

Перша згадка про Згорани належить до 1674 року^[2].

З давніх часів село Згорани було відоме своїми лляними ткацькими виробами. В середині 19 століття тут було 122 будинки і 800 жителів. Наприкінці століття — 149 будинків і 904 мешканці, церква з 16—18 століття, народна школа, гуральня. Село було центром Згоранської волості, до якої належало 11 сіл, 1216 селянських домів, 8245 жителів і 19589 десятин селянської землі^[3].

У 1906 році село складалось з 151 двору, тут мешкало 922 мешканці. Поштовою адресою було місто Любомль^[4].

За переписом 1911 року в Згоранах було 1105 жителів, волосне правління, фельдшерський пункт, горілчана крамниця, 2 продуктові крамниці і відбувалися 2 ярмарки на рік^[3].

У період Другої речі Посполитої (1920–1939 роки) село було адміністративним центром ґміни Зґорани Любомльського повіту Волинського воєводства.

У 1935 році в селі мешкало 2717 осіб^[5]. Після радянської анексії західноукраїнських земель село було адміністративним центром Згоранського (Головнянського) району.

30 червня 1941 року було окуповане німецькими військами. За роки окупації в селі Згорани було розстріляно і спалено 14 осіб, також 12 осіб вивезено на примусові роботи до Німеччини. Єврейське населення села, яке змогло уникнути розстрілів, переселилось на хутір Турово між селами Згорани і Головно.

Влітку 1942 року між селами Згорани і Власюки на автошляху Любомль — Шацьк відбувся бій загону ОУН-УПА, очолюваного В. Кушніром, із німецькими військами, які вивозили молодь на примусові роботи в Німеччину з найближчих сіл, у результаті якого 15 осіб було визволено, німецькі війська та повстанці понесли великі втрати.

21 липня 1944 року війська 1-ого Білоруського фронту зайняли село. Після цього почалась насильна мобілізація чоловіків на фронт і на відбудову зруйнованого війною господарства. 21 згоранець з тих, що пішли влітку 1944 року на фронт, не повернувся з війни додому^[2].

В радянські часи в Згоранах знаходилась центральна садиба колгоспу «Правда». Вирощувалися зернові і технічні культури, розвивалось м'ясо—молочне тваринництво.

Наприкінці 1960-х років тут мешкало 1434 мешканці^[1].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1493 особи, з яких 746 чоловіків та 747 жінок.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1478 осіб.^[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

Мова	Відсоток
українська	99,57 %
російська	0,29 %
білоруська	0,14 %

Соціальна інфраструктура

Серед основних об'єктів інфраструктури села слід відзначити:

• Згоранську ЗОШ І—ІІІ ступенів;
• будинок культури;
• бібліотеку;
• дитячий садок;
• відділення зв'язку;
• фельдшерсько-акушерський пункт.

В селі Згорани розташований міжобласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Згорани» на 200 місць.

Релігія

В селі діє Дмитрівська церква УПЦ МП, яка збудована в 1674 році і є пам'яткою архітектури національного значення.

Дмитрівська церква з дзвіницею

Пам'ятники

В Згоранах розташований пам'ятник односельчанам, які загинули під час Німецько-радянської війни, відкритий у листопаді 1969 року.

У 2000 році поблизу села на місці загибелі очільника загону УПА Володимира Кушніра встановлено пам'ятний хрест.

Згорани у художній літературі

У Згоранах відбувається значна частина подій романів «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Діва Млинища» написаних українським письменником, уродженцем Згоран Володимиром Лисом.

Відомі уродженці

• Данилюк Архип Григорович — етнограф, географ-краєзнавець, кандидат історичних наук.
• Лис Володимир Савович — український журналіст, драматург, письменник.